Територія сучасного Гонконгу увійшла до складу Китаю в часи правляння династії Цінь (III ст. до н. е.) і з часом стала торговим портом. Першою з європейських країн, яка проявила інтерес до Гонконгу стала Велика Британії, Ост-Індська компанія якої з XVIII століття розмістила тут і в провінції Гуанчжоу свої представництва. У 1839 році Велика Британія розпочала Першу опіумну війну проти династії Цін за розширення торгівлі і захисту своїх торгових інтересів в Китаї. Вона закінчилась підписанням Нанкінського договору 29 серпня 1842 року, за яким Британія отримала велику контрибуцію, право вести торгівлю в китайських портах і контроль над островом Гонконг.
В ході Другої світової війни Гонконг був окупований Японією з 1941 по 1945 рік. Після проголошення Китайської Народної Республіки в 1949 році, у Гонконг перемістилась більшість компаній з Шанхаю і Гуанчжоу, які рятувались від переслідування комуністичним режимом. Це сприяло зростанню чисельності населення і економічному росту. З початку 1960-х роках в Гонконзі почався індустріальний бум завдяки орієнтації промисловості на експорт, а з кінця 1970-х років Гонконг став основним інвестором в економіку материкового Китаю, який змінив свою економічну політику зі смертю Мао Цзедуна.
У 1984 році КНР і Велика Британія підписали Спільну китайсько-британську декларацію, згідно з якою в 1997 році мала відбутися передача суверенітету над усією територією Гонконгу на користь КНР зі збереженням його особливого статусу в складі КНР, що дозволить Гонконгу зберігати свої закони і високий ступінь автономії протягом як мінімум 50 років після передачі. Офіційний перехід Гонконгу під юрисдикцію КНР відбулась 1 липня 1997 року за присутності вищих китайських урядовців і членів британської королівської сім'ї.
Коментарі
Дивіться також
• Перша опіумна війна, 1839
• Нанкінський договір, 1842
• Китайська народна Республіка, 1949
• Китайська Республіка Тайвань, 1949
• Незалежність Сінгапуру, 1965
• Помер Мао Цзедун, 1976
• Повернення Гонконгу до Китаю, 1997