У другій половині 1942 року для держав-союзників по антигітлерівській коаліції склалась сприятлива ситуація для контрнаступу: німецькі війська занали поразки від британців у Північній Африці, під Сталінградом радянськими військами було оточене 250-тисячне німецьке угрупування, просування японців в районі Тихого океану було зупинене американцями, яким вдалось виграти стратегічну битву за Гуадалканал.
14 січня 1943 році в Касабланці (Марокко) відбулась таємна конференція за участю президента США Франкліна Рузвельта і прем'єр-міністра Британії Вінстона Черчілля, на якій були обговорені плани спільних військових дій проти Німеччини та її сателітів і було домовлено про висадку союзників у липні 1943 року на Сицілії і восени 1943 року у Франції. У березні 1943 року начальником штабу оперативної групи з підготовки десантної операції у Західній Європі був призначений британський генерал-лейтенант Фредерік Морган. Створений ним штаб в січні 1944 року перетворився на Верховне Командування союзних сил у Європі, яке й стало головним виконавцем операції «Оверлорд».
1 березня 1943 року було затверджено напрямок основних зусиль вторгнення на північному узбережжі Нормандії, а в травні — строки операції. Після Третьої Вашингтонської конференції, що пройшла з 12 по 17 травня за участю Франкліна Рузвельта та Вінстона Черчілля, на штаб генерала Моргана була покладена задача відпрацювання плану висадки, а також розробки операцій, щоб ввести Вермахт в оману стосовно дійсного напрямку дій західних союзників. 8 травня 1944 року головнокомандувач союзними військами в Європі генерал Дуайт Ейзенхауер затвердив дату початку операції «Оверлорд» — 5 червня, на вибір якої вплинули режими припливів-відпливів біля північного узбережжя Франції.
Спеціально для проведення операції «Оверлорд» суднобудівними компаніями Англії і США в стислі терміни були збудовані близько 30 000 одиниць десантних суден, розроблені і запущені в масове виробництво плаваючі і вогнеметні танки, спеціалізовані броньовані інженерні машини для створення проходів в мінних полях, мостоукладники, спеціальні баржі з реактивними установками залпового вогню. Для прискорення темпів завантаження техніки на морський транспорт на півдні Англії була обладнана розгалужена мережа спеціальних під'їзних доріг, які спускалися до моря, і по яких військова техніка (танки, автомашини) з ходу завантажувалася прямо на баржі. Були також створені тимчасові штучні порти і штучні гавані для швартування суден біля узбережжя Франції.
Через погані погодні умови «День Д» довелось перенести на добу пізніше, і висадка союзників в Європі почалася 6 червня 1944 року. На першому етапі о першій ночі десантувалось 24 тисячі британських, американських, канадських і французьких парашутистів; о пів на сьому ранку на ділянці узбережжя шириною 80 кілометрів почав висадку морський десант. Завдяки потужній підтримці авіації на більшості напрямків союзникам зразу ж вдалось створити плацдарми і закріпитись.
До кінця «Дня Д» в англійському та американському секторах було висаджено 5 піхотних, 3 повітряно-десантні дивізії і танкова бригада загальною чисельністю 150 тисяч солдатів. Їм вдалося захопити берегову смугу глибиною від 3 до 5 км і до 7 червня звільнити від супротивника все узбережжя в зоні висадки. Втрати становили у американців — 6603 людини, у тому числі 1465 убитими, у англійців і канадців — близько 4 тисяч чоловік убитими, пораненими і зниклими без вісті.
До кінця червня союзники розширили плацдарм до 100 км по фронту і 20-40 км в глибину. На ньому було зосереджено понад 25 дивізій (у тому числі 4 танкові), яким протистояли 23 німецькі дивізії (9 танкових). 26 червня був звільнений Шербур, 18 липня - Кан. До кінця липня чисельність військ союзників вже становила понад 1 452 000 чоловік і продовжувала безперервно збільшуватися, що дало можливість перейти до наступальної операції «Кобра».
25 липня 1-а американська армія під командуванням генерал-лейтенанта Омара Бредлі, користуючись тим, що основні сили супротивника були сковані біля Кана, здійснила прорив від Сен-Ло на південний-захід до Авранша. 1 серпня до неї приєдналась 3-я армія генерала Джорджа Паттона, яка за два тижні звільнила Бретань, після чого рушила до Анже, звідки вдарила на північ у тил німецькій групі армій «Б», яку із заходу атакувала 1-а армія, а з півночі — англо-канадські війська.
До 24 серпня під Фалезом були оточені і розгромлені основні сили Вермахта на захід від Сени, що відкрило союзникам оперативний простір для просування на Париж, який був звільнений наступного дня.
30 серпня 1944 року німецькі війська були змушені відступити на схід від Сени, що стало завершенням операції «Оверлорд».
Коментарі
Дивіться також
• Операція «Динамо», 1940
• Капітуляція Франції, 1940
• Вступ США у Світову війну, 1941
• Союзницький десант у Дьєпі, 1942
• Таємна конференція у Касабланці, 1943
• Звільнення Парижу, 1944
• Арденнська операція, 1944
• Капітуляція Німеччини, 1945