Після закінчення Другої світової війни значна частина Європи була спустошена — постраждали великі промислові міста, міждержавна торгівля практично припинилась, мільйони людей перебували в таборах для біженців, живучи на гуманітарну допомогу фондів Організаії Об'єднаних Націй, в більшості країн відчувався брак продовольства. Знищена війною транспортна інфраструкура не давала можливості в необхідному темпі відновлювати економіку Європи.
У більшості західно-європейських країн сільськогосподарське виробництво було на рівні 83%, промислове виробництво — 88%, а експорт — лише 59% порівняно з 1938 роком. У Німеччини ці показники були ще нижчими — промислове виробництво впало на 55%, а сільськогосподарське — на 25%. Цьому сприяло і впровадження заходів американо-британської адміністрації в Німеччині по частковій реалізації плану, запропонованого в 1944 році міністром фінансів США Генрі Моргентау, і направленого на розчленування Німеччини та ліквідацію в ній важкої промисловості з метою перетворення її на ізольовану від світу сільськогосподарську країну. Хоча план Моргентау був офіційно відхилений, здійснені в перші повоєнні роки заходи (демонтаж і вивезення підприємств, ембарго на імпорт) привели до масового безробіття і погіршення загальної економічної ситуації.
Єдині з держав-учасниць Другої світової війни, які на момент її закінчення демонстрували економічне зростання були США і Канада. Однією з небагатьох проблем їх економік був невеликий експорт. Тому, на думку державного секретаря Джорджа Маршалла, досягнення економічної стабільності в Європі якнайкраще відповідало інтересам США, які розглядали цей регіон як потенційно великий експортний ринок.
План реконструкції європейських країн, з яким Джордж Маршалл 5 червня 1947 року виступив у Гарвардському університеті, знайшов підтримку і вже 12 липня у Парижі зібралися представники 16 країн Західної Європи. На цю нараду запрошувались і держави Східної Європи, однак, Рядянський Союз блокував намір Польщі і Чехословаччини приєднатись до «Плану Маршалла», вбачаючи в ньому загрозу американської експансії. Двомісячні переговори Маршалла і міністра закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова не досягли успіху і допомоги США була також позбавлена окупована радянськими військами Східна Німеччина. Через можливий тиск з боку СРСР від «Плану Маршалла» також відмовилась і Фінляндія.
Розглядаючи американську допомогу як інструмент політичного впливу, Радянський Союз вжив рішучих заходів у окупованих країнах Східної Європи — в серпні 1947 року в Угорщині та Болгарії були репресовані незалежні політичні партії, а у вересні в Польщі була проведена нарада компартій східноєвропейських країн, на якій «План Маршалла» був названий «планом поневолення Європи» і причиною поділу світу на «два табори — імперіалістичний і демократичний».
За рішенням Паризької конференції 1947 року була створена Адміністрація економічного співробітництва, а в США — Урядовий комітет з вивчення економічного стану країн, що висловили бажання отримати допомогу, і їх можливостей прийняти таку допомогу. Практична реалізація Плану Маршалла розпочалась 4 квітня 1948 року з прийняттям Конгресом США закону «Про економічне співробітництво», який передбачав чотирирічну програму економічної допомоги. Однією з умов отримання допомоги було виведення комуністів з урядів, що і було здійснено в усіх країнах Західної Європи.
До грудня 1951 року США надали 13 країнам Європи допомогу у розмірі 13,3 млрд доларів (148 млрд в цінах 2013 року), більшу частину яких отримали Велика Британія (2,8 млрд), Франція (2,5 млрд), Італія та Німеччина (по 1,3 млрд). Поставки із США були направлені на запобігання голоду (надавались у вигляді дотацій), розвиток промисловості (промислове устаткування) та ринку споживання (промислові товари, сировина, мале машинобудування).
«План Маршалла» виявився одним з найуспішніших економічних програм в історії — за короткий час була відновлена економіка і суттєво підвищена конкурентоспроможність європейського експорту, європейські країни змогли розрахуватись за зовнішніми боргами, було ослаблено вплив СРСР і комуністичного руху. За чотири роки валовий внутрішній продукт західноєвропейських країн підвищився на 33%, сільськогосподарське виробництво зросло на 11%, промислове — на 40%, обсяг торгівлі — на 40%.
В 1951 році «План Маршалла» був замінений на «Закон про взаємну безпеку», за яким США щороку виділяли 7,5 млрд доларів на військово-економічне співробітництво з країнами Західної Європи. У 1961 році американська зовнішня програма допомоги була реорганізована у Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Загалом «План Маршалла» став першим щаблем трансатлантичної інтеграції, у якій США міцно посіли домінуючу роль, завдяки чому вони і Західна Європа створили атмосферу співробітництва, взаємодопомоги й підтримки, яка знайшла вираження і у військово-політичній сфері — 4 квітня 1949 було створено Організацію Північноатлантичного договору (НАТО), головним принципом якої є система колективної оборони.
понад
20 ТИСЯЧ СЛІВ
чужомовного походженняКоментарі
Дивіться також
• Початок «холодної війни», 1946
• Доктрина Гаррі Трумена, 1947
• Створення НАТО, 1949