Девлет Герай став Кримським ханом в 1551 році в результаті двірцевого перевороту і зі згоди османського султана Сулеймана Пишного. Йому вдалось припинити міжродові чвари і зміцнити державу. Перший свій похід на Москву Девлет Герай здійснив у 1552 році, сподіваючись запобігти завоюванню Іваном Грозним Казанського ханства. Похід виявився невдалим і того ж року Казанське ханство припинило своє існування, а Среднє Поволжя було приєднано до Московії. В 1556 році до Московського царства було приєднано і Астраханське ханство, яке не вдалось відвоювати під час спільного татарсько-турецького походу 1569 року.
У січні 1558 року Московське царство розпочало війну з Лівонією (територія сучасних Естонії і Латвії) за вихід до Балтійського моря, що привело до тривалоого конфлікту з Річчю Посполитою (з 1570 року — і зі Швецією). Щоб убезпечити свої південні кордони в 1570 році Іван Грозний розпочав дипломатичні переговори з Кримським ханством щодо його претензій на Астрахань. Одночасно він надіслав послів у Стамбул, щоб стримати Крим від активних дій. Однак султам Селім II, не даючи прямого дозволу на похід на Москву, дав зрозуміти Девлет Гераю, що й не заперечує проти цього.
Весною 1571 року Девлет Гераєм було зібране нове військо з кримських татар і ногайців чисельністю понад 40 тисяч чоловік. Основні сили Московії у цей час брали участь у війні зі Швецією і південні підходи до столиці охороняло лише шеститисячне опричне військо на ріці Ока біля Серпухова. Татари успішно обійшли його, ударили у фланг, змусивши рятуватись втечею, і 2 червня підійшли до Москви, з якої поспіхом виїхав цар «з двома синами, скарбами, двором, слугами й особистою охороною... до укріпленого Троїцького монастиря за 60 верст», — як писав англійський дипломат Джером Горсей, що приїхав до Москви через два роки.
Оборона в передмісті столиці також була швидко зім'ята, і 3 червня (24 травня за ст. ст.) 1571 року татари почали грабунок міста. Єдиним безпечним місцем у Москві був Кремль, який без артилерії неможливо було взяти. Але Девлет Герай і не намагався штурмувати фортецю — татари підпалювали садиби торговців і ремісників, вбиваючи городян і біженців, які сподівались знайти у Москві захист. Сильний вітер поширив пожежу на все місто, забудоване, головним чином, дерев'яними будівлями, — за шість годин воно вигоріло практично повністю, з царським палацом у Кремлі включно.
Задихнувшись у погребі власного дому, у пожежі загинув і московський воєвода князь Іван Бельський, який «не доглядів» наближення татар і повернувся у Москву з полками надто пізно.
Наступного дня Девлет Герай з награбованим і полоненими залишив Москву і почав похід назад, по дорозі розоривши Підмосков'я і Рязанщину. Жертвами його походу стали кількадесят тисяч чоловік, у кілька десятків тисяч оцінюється і число взятих у полон.
Окрилений успіхом Девлет Герай відмовився від пропозиції Івана IV Грозного повернути Астраханське ханство, сподіваючись за підтримки Османської імперії повністю підкорити вражене голодом і чумою Московське царство. Наступного року було зібране ще більше військо з татар і ногайців, десь зо 50 тисяч, підсилене 7 тисячами яничар.
Однак улітку 1572 року у Молодинській битві Девлет Герай зазанав нищівної поразки. Москва здобула фактичну незалежність від Золотої Орди, уособленням якої було Кримське ханство, яке, знекровлене величезнами людськими втратами, поступово стало втрачати свою могутність.
Помер Девлет Герай в 1575 році від чуми після 27 років і 4 місяців правління. Того ж року Іван Грозний несподівано для всіх зрікся царського престолу на користь касимовського хана Симеона Бекбулатовича з роду Чингизідів, якого називав великим князем всієї Русі, а себе — князем московським. Проте через 11 місяців повернув собі повноваження, подарувавши Бекбулатовичу землі у Твері та Торжку, і правив до своєї смерті в 1584 році.
Коментарі
Дивіться також
• Кінець Казанського ханства, 1552
• Іван Грозний — перший московський цар, 1547
• Взяття польсько-литовським військом Москви, 1610
• Похід на Москву Владислава Вази, 1617
• Приєднання Кримського ханства до Росії, 1783
• Взяття Москви Наполеоном, 1812