У 429 році племена вандалів і аланів, які за попередні сорок років спустошили Галлію та Іспанію, переправились через Гібралтар. Успішна війна проти римських намісників у Північній Африці завершилась у 439 році взяттям Карфагена, що став столицею Королівства вандалів і аланів. З допомогою захопленого флоту вождь вандалів Гейзеріх за три роки підкорив Сицилію, Мавретанію і Триполітанію, змусивши визнати свою незалежність імператора Валентиніана III. Союз Карфагена з Римом був скріплений заручинами королівського сина Гунеріха і п'ятилітньої дочки імператора Євдокії.
Тим часом Західна Римська імперія продовжувала зазнавати набігів варварів, які вдавалось стримувати завдяки військовим талантам полковдця Аеція. Перемога над гунами 20 червня 451 року на Каталаунських полях підняла його до вершин влади. У 453 році він заручив свого сина Гауденція з імператорською дочкою Плацидією. Це на думку візантійського історика Прокопія Кесарійського визначило його долю: недовірливий Валентиніан III запідозрив Аеція у намірі захопити владу, і 21 вересня 454 року той був підступно зарубаний мечем особисто імператором.
Через півроку Валентиніан сам став жертвою змови свого найближчого оточення і 16 березня 455 року убитий охороною за намовлянням патриція Петронія Максима, який за підтримки сенату наступного дня був проголошений імператором. Прагнучи зміцнити своє положення, він силою змусив вдову Валентиніана Євдоксію Ліцинію вийти за нього заміж й скасував заручини її доньки Євдокії з сином короля вандалів. Згідно з легендою, Євдоксія закликала на допомогу Гейзеріха. Звістка про його похід в Італію дійшла Риму у кінці травня. Місто, яке виявилось нікому захищати, охопила паніка, люди почали залишати Рим. Виїхати планував і Петроній Максим, але 31 травня був схоплений розлюченим натовпом містян, невдоволених його бездіяльністю, забитий камінням до смерті, після чого його пошматоване тіло скинули у води Тібру.
Вже 2 червня вандали були під стінами Риму. До них, згідно свідчення літописця Проспера Тірона, вийшов папа Лев I, якому вдалось умовити Гейзеріха не нищити місто й не вбивати його мешканців, і ворота міста були відкриті. Всупереч обіцянці, Рим грабували протягом двох тижнів. Нема єдності істориків щодо масштабів завданих збитків. Прийнято вважати, що було розграбовано імператорський палац, знято з Капітолію вкритий позолотою мідний дах, вивезено численні трофеї імператора Тіта, захоплені ним при штурмі Єрусалима ще в 73 році, кількома кораблями до Африки доправлено тисячі захоплених у полон.
У Карфаген було вивезено й імператрицю Євдоксію з доньками, де близько 460 року старша Євдокія була видана заміж за королевича Гунеріха. Через два роки східно-римський імператор Лев I Маркел заплатив за Євдоксію і її молодшу доньку Пласидію великий викуп і вони виїхали у Константинополь.
Після грабунку Риму вандалами Західна Римська імперія занурилась у перманентну боротьбу за владу і за двадцять наступних років на її престолі змінилось сім імператорів. Останній з них, Ромул Август, був повалений у 476 році керівником германських найманців на римській службі Одоакром, і Західна Римська імперія припинила своє існування. Через чотири роки в Далмації був убитий Юлій Непот, попередник Ромула Августа і останній, хто носив титул західно-римського імператора.
Близько 500-го року внук Гейзеріха, Трасамунд, відправив до правителя Італії і Риму Теодоріха Великого посольство просити руку його овдовілої сестри Амалафріди. Теодоріх послав йому «...і сестру, і тисячу знатних готів, і п'ять тисяч воїнів», а також подарував західну частину Сицилії, що завершило двадцятип'ятилітню війну між вандалами і готами.
Вандальське королівство проіснувало до 534 року, коли було знищене військами східно-римського імператора Юстиніана, ставши провінцією Східної Римської імперії, а награбовані свого часу вандалами в Римі скарби були перевезені в Константинополь. І, хоча нема жодних свідчень, що вандали в Римі плюндрували церкви та історичні пам'ятники, як це робили варвари в 410 році, з часів Французької революції саме термін «вандалізм» увійшов у мови світу як синонім деструктивної поведінки людини, яка знищує або оскверняє предмети мистецтва та культури.
Коментарі
Дивіться також
• Падіння Карфагена, 146 до н. е.
• Битва в Тевтобурзькому лісі, 9
• Велике переселення народів, 375
• Розграбування Риму готами, 410
• Аттіла — каган гунів, 434
• Королівство вандалів і аланів, 439
• Падіння Західної Римської імперії, 476