Після аншлюсу Австрії в 1938 році 32-річний лейтенант СС Адольф Айхман був переведений спочатку до Відня, а через рік — до Праги, де займався питаннями депортації євреїв. Завдяки хорошим організаторським і виконавчим здібностям він очолив Центральне відомство з єврейської еміграції у складі Головного управління імперської безпеки, керівного органу політичної розвідки і поліції безпеки Третього рейху, під потранажем якого 21 вересня 1939 в Берліні відбулася нарада за темою «Єврейське питання на окупованих територіях».
20 січня 1942 року Адольф Айхман був секретарем конференції у Ванзеє, на якій німецькі політики виклали своє бачення «остаточного вирішення» єврейського питання — всі 15 вищих чинів Рейху висловили підтримку плану вислання євреїв на Схід і розміщення у концтаборах. Виконання рішення конференції було покладено на шефа СС Гайнріха Гіммлера і 31 січня 1942 року Адольф Айхман розіслав термінові накази всьому командному складу поліції, секретним службам безпеки і керівникам СД, що містили докладні вказівки до підготовки депортації євреїв Німеччини, Австрії та Чехії до концтаборів у Польщі.
У 1958 році Айхман був випадково виявлений іншим німецьким емігрантом і після двох років підготовки ізраїльська секретна служба Мосад викрала його й таємно перевезла до Ізраїлю, де в 1961 році в Єрусалимі над ним розпочався суд. Суд супроводжувався безпрецедентними заходами безпеки — через реальної загрози вбивства Айхман був поміщений у спеціально виготовлений блок з куленепробивного скла. З боку звинувачення на процесі виступили понад 100 свідків і було надано 1600 документів, більшість з яких були підписані Айхманом. Вони повністю доводили запровадження антиєврейського законодавства, розпалювання ненависті до євреїв, розграбування їх власності, поміщення євреїв в гетто і концтабори, депортації до таборів смерті.
Всього відбулось 121 судове засідання і 15 грудня 1961 року Адольфу Айхману був зачитаний смертний вирок. Подана його адвокатом апеляція була відхилена, як і прохання про помилування, направлене президенту Іцхаку Бен-Цві. 31 травня 1962 року о 23-30 Айхмана відвідав католицький священник, після чого о 23-58 в ніч на 1 червня 1962 року Шалом Нагар, старший наглядач в'язниці міста Рамла, накинув йому на шию петлю і привів вирок до виконання. Перед смертю Айхман заявив: "Я був зобов'язаний діяти за правилами війни і бути вірним своєму прапору".
Тіло Адольфа Айхмана було спалене у спеціально сконструйованій печі, після чого попіл з неї був доставлений у порт Яффо, вивезений кораблем берегової охорони у Середземне море і 1 червня 1962 року о 4-35 начальник тюрми Арьє Нір розвіяв його за межами територіальних вод Ізраїлю за присутності священника і двох офіцерів поліції.
Коментарі
Дивіться також
• Аншлюс Австрії, 1938
• Початок Другої Світової війни, 1939
• Остаточне вирішення «єврейського питання», 1942
• Зникнення Рауля Валленберга, 1945
• Самогубство Адольфа Гітлера, 1945
• Самогубство Германа Герінга, 1946
• Страта маршала Антонеску, 1946
• Проголошення Держави Ізраїль, 1948
• Арешт Клауса Барб'є, 1983