Карл-Фрідріх народився за рік до сходження на престол його батька Фрідріха-Вільгельма I з династії Гогенцоллернів, відомого своєю специфічною запальною вдачею, практикою тілесних покараннь власних дітей, анекдотичною економністю та пристрастю до армії, задля якої не шкодував ні людських, ні фінансових ресурсів. Виховання сина він довірив французькій гувернантці-гугенотці, яка виховувала і його самого, а освіту юний Карл-Фрідріх здобував під наглядом іншого французького біженця-гугенота, котрий навчав його грецькій мові, латині, літературі, філософії та історії.
Примирення з батьком відбулось лише через рік, коли Карл-Фрідріх відвідав Берлін з нагоди одруження своєї сестри Вільгельміни. Проте, лише у лютому наступного року йому дозволили залишити Кюстрін і в листопаді 1732 року він був призначений шефом піхотного полку в Руппіні (нині — Нойруппін) в чині полковника. 12 червня 1733 року Карл-Фрідріх проти своєї волі одружився з Єлизаветою Крістіною Брауншвейгською, до якої не проявив жодного інтересу ні в день весілля, ні протягом життя, зустрічаючись з нею лише кілька разів на рік, і того ж року відбув на «Війну за польську спадщину» і перебував під командуванням Євгенія Савойського.
Не полишивши захоплення літературою, у 1738 році Карл-Фрідріх почав французькою писати філософську працю «Антимакіавеллі», допрацьовану і анонімно видану Вольтером через два роки, коли у віці 28-и років вже зійшов на престол Пруссії по смерті свого батька 31 травня 1740 року. У спадок він отримав державу з десятком, не пов'язаних спільним кордоном територій, на яких проживало 2,24 млн чоловік, непропорційно велику і добре навчену армію, котру король Фрідріх II практично зразу направив на розширення територіальних володінь.
Заявививши права на давні володіння дому Гогенцоллернів у Сілезії, в грудні 1740 року Пруссія розпочала війну проти Австрії, яку завершила через два роки перемогою і приєднанням Нижньої і Верхньої Сілезії та графства Глац. У 1756 році, щоб протистояти Російській імперії на Сході, Фрідріх II уклав союзний договір з Великою Британією, і 29 серпня 1756 року з шестидесятитисячною армією напав на Саксонію. Це стало початком Семилітньої війни, в якій на п'яти континентах брали участь більшість держав Європи. Вийшовши з неї переможцем, Пруссія закріпила свої територіальні завоювання і стала однією з п'яти великих держав світу, поряд із Францією, Великобританією, Австрією і Росією.
Незважаючи на те, що 190-тисячна армія Фрідріха Великого, третя за розміром у світі, споживала 86% бюджету, Пруссія впродовж 46 років його правління залишалась фінансово стабільною державою з реформованою політичною і економічною системами, високим рівнем науки та однією з найпередовіших судово-правових систем, модернізованих в дусі французького просвітництва.
Вже в останні роки свого життя Фрідріх Великий взяв участь в Першому поділі Польщі, яку, як і польський народ загалом, він відверто зневажав, і завоюванню якої намагався надати ореол цивілізаційної місії, подібної до європейської колонізації Нового Світу, а також у війні за Баварію, де він, вже як союзник Росії та Саксонії завадив Австрії приєднати Баварію до володінь Габсбургів. Це заклало основи лідерства Пруссії серед німецьких держав у їх відкритому протистоянні з Австрією, яке проявилось після розпаду Священної Римської імперії на початку наступного століття.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Імператриця Марія Терезія, 1740
• Війна за австрійську спадщину, 1740
• Семилітня війна, 1756
• Перший поділ Польщі, 1772
• Правила життя Фрідріха Великого