Протистояння капіталістичної і соціалістичної систем у ході Холодної війни переростало у конфлікти за непрямоої участі СРСР і США, зокрема, Корейську (1950-1953 рр.) та В'єтнамську (1964-1973 рр.) війни, Суецьку 1956 року та Карибську 1962 року кризи, які ставили світ на межу початку глобальної війни із перспективою застосування ядерної зброї. У листопаді 1969 року розпочалися радянсько-американські переговори щодо обмеження гонки озброєнь, успішному завершенню яких у травні 1972 року сприяло досягнення ядерного паритету СРСР і США.
У 1972 році відбувся перший в історії міжнародних відносин візит очільника США в СРСР. З 22 по 30 травня 1972 року в Радянському Союзі перебував Президент США Річард Ніксон, якого супроводжував Державний секретар Вільям Роджерс та помічник президента Генрі Кісінджер. Крім Москви, гості відвідали також Ленінград та Київ.
Підписанню основних угод передували домовленості про співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища та охорони здоров'я (23 травня), дослідження та використання космічного простору в мирних цілях, розширення співробітництва в галузі науки і техніки (24 травня), запобігання інцидентам у відкритому морі та повітряному просторі над ним (25 травня), створення спеціальної комісії з питань торгівлі (26 травня).
26 травня 1972 року у Володимирській залі Великого кремлівського палацу у Москві було підписано «Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про обмеження систем протиракетної оборони», у преамбулі якого сторони констатували розуміння згубності спустошливих наслідків потенційної ядерної війни, необхідності припинення гонки озброєнь та прагнули «сприяти пом'якшенню міжнародної напруги та укріпленню довіри між державами». СРСР і США зобов'язувалися обмежити системи ПРО, знищити чи демонтувати наявні системи або їхні компоненти, так само не передавати ці системи захисту іншим державам. Виняток робився лише для столиць з радіусом дії 150 км. Гарантувалося забезпечення прозорості контролю за їх дотриманням. Підписання даних домовленостей не мало припинити переговори і сторони зобов'язувалися продовжувати діалог щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь та не приймати жодних міжнародних зобов'язань, які б суперечили даному договору.
Того ж дня було підписано «Тимчасову угоду між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про деякі заходи в сфері обмеження стратегічних наступальних озброєнь» (ОСО-1), розраховану на 5 років. За її умовами сторони зобов'язувалися не будувати нові пускові установки міжконтинентальних ракет, не переобладнувати старі, обмежити пускові установки на підводних човнах, проте мали право модернізувати та замінювати наявні в рамках чинних домовленостей. США і СРСР обіцяли забезпечити прозорість контролю за їх дотриманням та могли вийти тимчасової угоди через 6 місяців після попередження партнера про наміри.
З метою сприяння реалізації цих договорів, чинність яких настала 3 жовтня 1972 року після обміну ратифікаційними грамотами, передбачалося створення спеціальної комісії.
29 травня підписано документ «Основи взаємовідносин між СРСР і США», що став рамковим для комплексного налагодження радянсько-американських відносин. СРСР і США визнавали, що існує реальна загроза ядерної війни та декларували своє прагнення сприяти розрядці напруженості та укріпленню миру. Визнаючи їхній обов'язок запобігати новим війнам на глобальному рівні, сторони обіцяли продовжувати співробітництво заради обмеження гонки озброєнь, називаючи кінцевою метою «вирішення проблеми загального і повного роззброєння і забезпечення ефективної системи міжнародної безпеки» у рамках ООН. Водночас вони визнавали інтереси безпеки один одного та відмовлялися від набуття ними особливих прав чи привілеїв, як і не визнавали їх за іншими країнами.
Найкращим способом для втілення в життя цих миролюбних планів називалося розширення двосторонніх відносин, поглиблення договірно-правової бази. Перш за все СРСР і США цікавили торговельні контакти, а також науково-технічні та культурно-туристичні зв'язки, з метою чого мали бути створені спільні комісії.
Радянсько-американські домовленості 1972 року заклали основу початку процесу розрядки напруженості у відносинах мід двома надддержавами, яка, однак, тривала недовго. Попри досягнення у 1974 році нових домовленостей про подальше обмеження стратегічних наступальних озброєнь, у другій половині 1970-х роки відносини між СРСР і США погіршилися через геополітичні суперечності.
Коментарі
Дивіться також
• Доктрина Трумена, 1947
• «Черевик Хрущова», 1960
• Леонід Брежнєв — перший секретар ЦК КПРС, 1964
• Відставка Річарда Ніксона, 1974
• Нарада у Гельсінкі, 1975
• Смерть Леоніда Брежнєва, 1982