За Комп'єн, одне з найбільших міст Північної Франції, розташоване на правому березі Уази, біля впадіння в неї ріки Енн, точилася кривава боротьба у роки громадянського конфлікту арманьяків і бургіньйонів під час Столітньої війни. Зайнятий в 1420 році арманьяками, у червні 1422 року, коли місцевий абат Філіп де Гармаш погодився здати місто як викуп за життя брата, взятого в полон при облозі міста Мо, Комп'єн перейшов до бургундців і їх англійських союзників. У грудні 1423 року французькі війська після штурму повернули контроль над містом, проте утримати його не змогли, і через кілька місяців Комп'єн знов повернувся під владу бургундців, які відбили кілька спроб арманьяків оволодіти ним.
Після перемоги французів під Пате, зняття облоги Орлеана і коронації дофіна Карла VII Валуа 17 липня 1429 року фактично всі фортеці Шампані, а також сусідніх графств, визнали його владу. Не став винятком і Комп'єн, звідки був вигнаний нечисельний англо-бургундський гарнізон, включно з підозрюваним у змові з бургундцями місцевим нотаблем Будоном де Ла Фонтеном, і депутація його мешканців відправила французькому королю ключі від міста.
З поверненням Комп'єна, куди Карл VII прибув 18 серпня на чолі десь 10-тисячної армії, а згодом і Санліса, під контролем французів опинилася величезна територія на схід від Парижа в межиріччі Сени, Марни і Уази. З огляду на успіхи арманьяків і бажання пікардійських міст присягнути Карлу позиції герцога Бургундського Філіпа III Доброго похитнулися, і, шукаючи порозуміння (зокрема бургундська делегація була присутня на церемонії коронації Карла VII в Реймсі, а в кінці липня брала участь у франко-бургундській конференції в Аррасі, де обидві сторони погодилися укласти тимчасове перемир'я), у серпні він відправив ще одну депутацію до Карла VII. 28 серпня тимчасове перемир'я між арманьяками і бургундцями було продовжено до Різдва, після чого французький король покинув Комп'єн, залишивши в ньому сильний гарнізон на чолі з капітаном Гійомом де Флаві.
Згідно досягнутим домовленостям, перемир'я не поширювалося на міста, які мали мости через Сену, у тому числі Париж, про намір штурмувати який арманьяки заявили одразу після коронації Карла VII в Реймсі, та пікардійські міста, які присягнули французам. Після невдалої облоги Парижа Жанною д'Арк у вересні перемир'я продовжили до Великодня 1430 року, і осінь-зима пройшли у постійних військових сутичках. Це принесло великі збитки прикордонним землям і, як писав бургундський хроніст Ангерран де Монстреле в своїй «Хроніці», «на кордонах Бовезі, на річці Уазі … села і королівство перетворилися на пустелю».
Розуміючи, що головним плацдармом для спустошливих набігів французів був Ком'єн, герцог Філіп розпочав готувати похід проти нього. 16 квітня 1430 року в фортецю Перонн, де він перебував, почали стягуватися основні англо-бургундські війська. Звідти вони рушили до Мондідьє і після нетривалої облоги захопили замок Гурне-сюр-Аронд, що належав Карлу Бурбону, васалу Карла VII Валуа. Рухаючись до Нуайону, армія Філіпа зачистила околиці Бове, де Жан де Люксембург, граф Ліньї, васал герцога Філіпа, зумів зняти облогу арманьяків з Монтегю, і зайняв багато їх фортець.
Провівши близько тижня в Нуайоні, Філіп Добрий рушив до Шуазі-ен-Ен — північного форпосту Комп'єна, залишивши для охорони єдиного моста через Уазу в Понт-Левек загін командира Монтгомері і в Нуайоні командира де Савезу.
Дізнавшись про наступ бургундців, Жанна д'Арк, яку король після поразки під Парижем усунув з військової ради, без його санкції зібрала 300-400 бійців і 14 травня прибула на допомогу Комп'єну. Намагаючись врятувати обложений бургундцями Шуазі, двотисячний загін французів за участі Жанни д'Арк, Потона де Ксентрайля, Жака Шабанна, Теодора де Вальперга, Барталамео Баретта, Реньо де Фонтена і Жана Фуко атакував укріплений міст в Понт-Левек, єдиний шлях з бургундських земель. Успіху це не принесло — після втрати 30 чоловік з обох боків французам довелось відступити. Невдачею закінчилась і спроба Жанни обійти ворога, перетнувши річку біля Суассону: неочікувано для французів комендант міста Гішар Гурнель відмовився впустити війська і згодом здав його бургундцям за 4 тисячі золотих солів.
Лише біля Крепі-ен-Валуа загін Потона де Ксентрайля розбив бургундський загін Жана де Брімо, який йшов на підмогу герцогу Філіпу. Однак ця невелика перемога анітрохи не полегшила положення французів — 19 травня капітулював Шуазі, гарнізон якого на чолі з капітаном Луї де Флаві (брат капітана Комп'єну) зумів відступили в Комп'єн, до котрого герцог Філіп наблизився 22 травня 1430 року і розташувався в Кудані. Жан де Люксембург захопив сусіднє місто Кларуа, капітан Бодо де Нуаель — Маріньї, капітан Монтгомері, який прибув з Понт-Левек, зайняв містечко Ла Венет.
Прагнучи запобігти повному оточенню, на військовій раді французькі командири ухвалили план завдати несподіваного удару по бургундцях, і близько 5-ї вечора 23 травня 1430 року зо 5-6 сотень кінних бійців на чолі з Жанною д'Арк атакували Маріньї. Раптовість атаки принесла французам успіх і вони пройшли через все містечко майже не зустрічаючи опору. Однак бургундці оперативно зуміли оволодіти ситуацією, провели рекогносцировку, спішилися, до Маріньї з Кларуа прибув ще один загін, й вони дали супротивнику бій. Досить швидко французи здригнулися і почали відступ, який через неорганізованість перетворився на безладну втечу. Біля міських воріт Комп'єна утворилася тиснява, човнів для переправи бракувало, а французькі стрільці, яких розмістили в передмостовій фортеці, не змогли відкрити вогонь, побоюючись поранити своїх.
Невдовзі на підмогу бургундцям з Ла Венета прибули англійці. Остерігаючись наступу ворога, комендант Комп'єна Гільом де Флаві наказав закрити ворота Нотр-Дам, біля яких залишки французького загону продовжували вести завзятий бій. Одягнута у червоний плащ поверх обладунків Жанна, чий підрозділ прикривав відступ, завзято відбивалась, доки її не стягнув з коня Ліонель, бастард Вандомський, васал графа Ліньї. Разом з Жанною у полон було взято і її зброєносця Жана д'Олона і рідного брата П'єра д'Арка.
Тим часом більшій частині французів вдалося врятуватися за стінами Комп'єна.
27 травня бургундці розпочали активні облогові роботи. Навпроти передмостового «бульвару» було споруджено земляні укріплення, які заблокували вихід з міста, нещадно обстрілюваного з артилерії і требюше. Проте спроба зробити підкоп і підірвати фортечний мур зазнала невдачі, а 10 червня герцог Філіп був змушений відправити частину війська до Намюра, де ополчення Льєжу, об'єднавшись з арманьяками, розпочало грабіж навколишніх бургундських земель. Згодом ще один загін довелось відправити для захисту Лана.
У кінці липня 1430 року бургундці раптовим нічним штурмом захопили передмостову фортецю, що убезпечило їх від несподіваних бойових вилазок французького гарнізону. Щоб відрізати Комп'єн від шляхів сполучення, англійці здійснили кілька рейдів околицями міста: атакували П'єрфон, зайняли Сенен і розбили французьке ополчення в Вербері, яке зайняло оборону в місцевій церкві, на початку серпня змусили до капітуляції Гурне-сюр-Аронда.
Звістка про несподівану смерть 26-літнього бездітного герцога Брабантського, отримана Філіпом Добрим 15 серпня, змусила його відправитись в Антверпен, щоб поборотись за спадщину свого двоюрідного брата, і командувачем облогою Комп'єну було призначено викликаного з Суассону Жана II Люксембурга, графа Ліньї. За його наказом напроти П'єрфонських воріт було збудовано велику бастилію і трохи меншу — на північ від Комп'єнf, неподалік містечка Кларуа. Через пошкоджені артилерійськими обстрілами млини і труднощі з підвозом продовольства вже у вересні у Комп'єні виникла реальна загроза голоду. Врятувало його мешканців і захисників 4-тисячне французьке військо на чолі з маршалом Франції Жаном де Бросом, бароном де Буссаком, яке на початку жовтня зруйнувало стратегічно важливу бургундську фортецю Прусі-сюр-Уаз й правим берегом Уази рушило на допомогу Комп'єну.
23 жовтня загін Потона де Ксентрайля разом з міським гарнізоном атакував бастилію напроти П'єрфонських воріт, після чого маршал Буссак увійшов в Комп'єн. Невдовзі французи напали на бургундське укріплення в Кларуа, знищили дерев'ний міст в Ла-Венетт і «скинули його в річку на очах у англійців і бургундців, називаючи тих різними образливими і гидкими словами». Після цього вони поновили атаки на передмостову фортецю Комп'єна, неперервно її обстрілюючи.
Невдачі підірвали бойовий дух англійців і бургундців, почалося масове дезертирство. Це змусило графа Ліньї скликати військову раду, на якій було ухвалене рішення припинити облогу Комп'єна, і у ніч проти 26 жовтня 1430 року бургундці, підпаливши передмостову фортецю, «вирушили в дуже злому настрої і поганому порядку в бік Понт-л'Евека, ганебно кидаючи в своїх таборах і у великій бастилії дуже велику кількість бомбард, знарядь, серпантин, кулеврин та іншої артилерії».
Розвиваючи успіх, французи без великих зусиль оволоділи низкою фортець і мостів в околицях Комп'єна: Рессон-сюр-ле-Ма, Гурне-сюр-Аронд, міст Ремі, міст Сент-Максенс, Лонгейль, Сент-Марі, Бертейль, замок Гермежиль, ла Бесс'єр, замок д'Іреліньї-ле-Шатеньє та Вердейль. Це дозволило прихильникам короля Карла VII міцно закріпитися на півночі від Парижа й почати підготовку до його відвоювання.
Взята при облозі Комп'єна у полон Жанна д'Арк, 3 січня 1431 року герцогом Філіпом Добрим за 10 тисяч ліврів була продана англійцям, які, як писав Монстреле, «жодного капітана чи полководця не боялися так, як цю Діву». Її було віддано під суд і 30 травня 1431 року «за єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу» публічно спалено на площі Старого Ринку в Руані. Король Карл VII не зробив нічого, щоб її врятувати, а архієпископ реймський Реньо де Шартр звернувся до прихожан своєї єпархії з пастирським посланням, в якому стверджував, що нещастя, яке сталося з Жанною було наслідком її власної провини: «вона не слухала жодних порад, а завжди робила по-своєму».
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Облога Орлеана, 1428
• Битва при Жаржо, 1429
• Битва при Пате, 1429
• Коронація Карла VII Звитяжного, 1429
• Облога Парижа, 1429
• Страта Жанни д'Арк, 1431