Після успішних подорожей в 1498 році Афонсу де Паіва, який досягнув Індії з Адену через Аравійське море, і Бартоломеу Діаша, котрий першим обігнув Африку з півдня, відкрив мис Доброї Надії і вийшов у Індійський океан, за дорученням португальського короля Мануеля I була споряджена експедиція на чолі з Васко да Гама, яка 8 липня 1497 року відпливла з Лісабона. Щоб оминути зустрічну течію біля берегів Гвінейської затоки і Південної Африки, да Гама відхилився вглиб Атлантичного океану і лише в кінці листопада з великим труднощами досягнув мису Доброї Надії, обігнувши який, кораблі зупинились в бухті Моссел-Бей для ремонту.
Понівечене штормами транспортне судно, яке супроводжувало експедицію перевозячи припаси, довелось спалити, а її екіпаж замінив померлих від цинги на двох каракках «Сан-Габріель» і «Сан-Рафаель» та каравелі «Берріу». 14 грудня 1497 року був залишений позаду останній падран Діаша, 25 грудня експедиція досягла сучасної провінції Наталь у ПАР і, продовжуючи рух вздовж узбережжя Африки, в кінці лютого 1498 року підійшла до міста Момбаса (нині — Кенія), біля узбережжя якого португальцями були пограбовані кілька арабських суден, щоб поповнити запаси провізії. В Малінді, де португальці вперше зустріли індійських купців, був найнятий досвідчений лоцман, з допомогою якого за 23 дні три кораблі Васко да Гами подолали Індійський океан і надвечір 20 травня 1498 року зупинились на рейд міста Калікута (нині — Кожикоде) на західному узбережжі Індостану.
Оминувши Занзібар, 20 січня 1500 року експедиція досягнула мису Доброї Надії, 16 квітня — островів Зеленого мису на Західному узбережжі Африки. Через хворобу брата Паулу, що був капітаном на «Сан-Рафаелі», да Гама відіслав вперед спочатку каравелу «Берріу», яка 10 липня принесла в Лісабон звістку звістку про успіх експедиції, а пізніше і «Сан-Габріель», котрий прибув на батьківщину в кінці липня. Поховавши брата на Азорських островах, сам Васко да Гама прибув до Португалії лише в кінці серпня і був зустрінутий як переможець, незважаючи на відсутність торгового договору з Калікутою, втрату двох кораблів і загибель двох третин екіпажу, — вартість привезених спецій у 60 разів перевищила всі витрати на експедицію, а знайдений ним морський шлях в Індію відкривав для Португалії великі торговельні перспективи.
Мануель I наділив Васко да Гама дворянським титулом, передав йому у спадковий феод місто Сінеш, призначив пожиттєву пенсію і в 1502 році присвоїв звання «Адмірал морів Аравії, Персії, Індії та всього Сходу». Цього ж року да Гама відправився у свою другу експедицію до Індії на чолі флоту з п'ятнадцяти кораблів і вісьмох сотень екіпажу, піддав Калікуту потужному артилерійському обстрілу, проте не зумів захопити місто. Це вдалось зробити Франсішку Алмейді, який у 1505 році і став першим віце-королем Португальської Індії.
Востаннє Васко да Гама відправився в Індію, коли на престол зійшов Жуан III Благочестивий, — в кінці 1524 року в статусі віце-короля і з надзвичайними повноваженнями він разом із синами прибув до міста Кочі, щоб здолати корупцію і протистояти іспанській загрозі, проте невдовзі захворів на малярію і помер.
Коментарі
Дивіться також
• Експедиція Васко да Гама, 1497
• Португальське завоюваня Гоа, 1510
• Відкриття Тихого океану, 1513
• Початок першого кругосвітнього плавання, 1519
• Кругосвітня подорож Френсіса Дрейка, 1580
• Остання експедиція Генрі Гудзона, 1610
• Загибель Джеймса Кука, 1779