Йоганн Кеплер народився в 1571 році у містечку Вайль-дер-Штадт (недалеко від Штутгарта) у сім'ї військового. Закінчивши школу при монастирі, завдяки міській стипендії Йоганн поступив до університету в Тюбінгені, спочатку на факультет мистецтв, а потім — на теологічний. Плануючи стати священником, Кеплер, тим не менш, проявив непересічні здібності у математиці, завдяки яким його було запрошено читати лекції в університет міста Грац, де він пропрацював 6 років і видав першу свою книгу з астрономії — «Таємниця світу», — в якій намагався знайти математичну гармонію Всесвіту.
Отримавши схвальний відгук на свою теорію геліоцентричності побудови Всесвіту від Галілео Галілея і Тихо Браге, в 1600 році Кеплер прийняв пропозицію останнього, одного з найавторитетніших астрономів свого часу, переїхати в Прагу, де Браге працював у імператора Рудольфа II придворним астрономом і астрологом. Це стало початком найпліднішого періоду в житті Кеплера.
Будучи прекрасним спостерігачем, Тихо Браге протягом багатьох років вів систематичне і надзвичайно точне спостереження за планетами Сонячної системи і сотнями зірок. Ознайомившись з цими даними, Кеплер прийшов до висновку, що орбіта Марса являє собою не коло, як стверджувала теорія Коперника, а еліпс, в одному з фокусів якого знаходиться Сонце. Це положення сьогодні відоме як перший закон Кеплера. Подальший аналіз привів Кеплера до формулювання другого закону — радіус-вектор, що з'єднує планету і Сонце, за однаковий час описує рівні площі; це дало змогу стверджувати, що при віддаленні від Сонця планети сповільнюють свій рух.
Свої висновки Кеплер опублікував в 1609 році у книзі «Нова астрономія», яка викликала як схвальні відгуки, так і категоричні заперечення. Тим часом через поразку Рудольфа II у міжусобній війні, при дворі якого він по смерті Браге працював астрологом, Кеплер був змушений в 1612 році переїхати до міста Лінц, де прожив наступні 14 років.
Продовжуючи свої астрономічні розрахунки, 8 березня 1618 року Кеплер сформулював свій третій закон, який дозволив розрахувати швидкість руху планет та період їх обертання навколо Сонця. Оскільки у своїх розрахунках Кеплер не користувався математичними теоріями, а намагався емпірично знайти закономірності виходячи із свого переконання про математичну гармонійність світу, на остаточну перевірку свого твердження він затратив два наступних місяці і лише 15 травня 1618 року оголосив про своє нове відкриття, яке згодом увійшло до книги «Гармонія світу».
Особливістю нової книги Кеплера стало те, що в ній він застосував свої закони не тільки до планет, але й до супутників Юпітера, відкритих Галілеєм в 1610 році. Влітку 1627 року, вже працюючи в Ульмі, Кеплер власним коштом опублікував астрономічні таблиці, над якими працював 22 роки. Вони виявились настільки точними, що слугували астрономам і морякам до початку XIX століття. Через три роки 58-річний Кеплер сильно простудився в дорозі і невдовзі помер 15 листопада 1630 року. По собі він залишив численні рукописи, які згодом були видані в 22 томах.
Крім астрономії, Кеплер залишив помітний слід в математиці, оптиці та фізиці — він першим ввів поняття «середнє арифметичне», «нескінчено віддаленої точки», «фокусу конічного перерізу», склав одну з перших таблиць логарифмів, зробив внесок в інтегральне числення, ввів у фізику термін «інерція», описав заломлення та рефракцію світла, розробив теорію лінз, пояснивши причини короткозорості та далекозорості, першим створив телескопічну підзорну трубу (телескоп Кеплера).
Особисте життя Йоганна Кеплера не було вдалим — двічі одружений (перша жінка була хвора на епілепсію), втратив трьох із семи дітей, жив дуже бідно і після смерті залишив спадкоємцям 22 флорина готівкою та 29 тисяч у вигляді невиплаченої платні. У 1645 році кладовище в Регенсбурзі, де був похований Кеплер, було повністю зруйноване.
На честь Кеплера, якого Альберт Ейнштейн називав «незрівнянною людиною», названо університет в Лінці, обсерваторія в Граці, орбітальний телескоп НАСА, зірка, астероїд, кратери на Місяці та Марсі, європейський космічний корабель. Щороку німецька Євангельська церква поминає Кеплера у день його смерті 15 листопада.
Коментарі
Дивіться також
• Геоцентрична система Птолемея, 150
• Геліоцентрична система Коперника, 1543
• Відкриття супутників Юпітера, 1610
• Зречення Галілео Галілея, 1633
• Закон всесвітнього тяжіння, 1687
• Відкриття планети Уран, 1781
• Відкриття Нептуна, 1846
• Відкриття Плутона, 1930