Колонія Вірджинія, названа на честь королеви-діви Єлизавети І, була заснована в 1585 році англійцем Волтером Релі, який рік перед тим отримав патент на освоєння земель Нового Світу. Спроби створити у Вірджинії постійне поселення тривалий час зазнавали невдачі — всі поселенці першого з них повернулись в Англію, а другого, колонії Роанок (нині — в окрузі Дер, Північна Кароліна, США), — зникли безвісти. У 1606 році король Яків I Стюарт закріпив право на колонізацію Вірджинії за Лондонською акціонерною компанією. 9 грудня 1606 року три її кораблі відплили з Англії і 26 квітня 1607 роки прибули в Чесапікську затоку.
Пошуки безпечного місця для поселення зайняли більше двох тижнів, і 14 травня 1607 року англійці висадились на півострові за 40 миль від Атлантичного океану, де заснували укріплене поселення, форт Джеймс, яке очолила рада із 7 чоловік. Місцевість виявилась болотистою, з бідною рослинністю і невеликою річкою, з непридатною для пиття солою водою. Крім того, колоністи прибули надто пізно, щоб посіяти і зібрати урожай.
Нестача їжі та води змусила капітана Крістофера Ньюпорта, який очолював експедицію, 22 червня відплисти в Англією за провізією, ліками і новими поселенцями. Повернувшись 8 жовтня, він із 104 колоністів живими застав лише 53-х — решта загинула чи померла, а в колонії панував голод і канібалізм. У січні наступного року поселенцям вдалось укласти тривалий мир із місцевими індіанцями племені поватан, що дало можливість колоністам протриматись до осені. Проте основним лихом Вірджинії і далі залишалась нестача їжі — через голод зиму 1609-10 років пережила лише 61 з 500 людина.
Ситуацію врятувало прибуття 23 травня і 10 червня 1610 року кораблів з Англії, на яких було доставлено великі запаси провізії, нових колоністів, лікаря і першого губернатора Вірджинії — Томаса Веста, лорда Де Ла Вера (в честь якого згодом було названо один зі штатів США), який власним коштом озброїв і привіз 150 солдатів.
Поступово налагоджувалось виробництво (посуд — перша продукція, що експортувалась з Америки до Європи), у 1614 році вдалось зібрати перший великий урожай тютюну, популярність якого у Європі забезпечила основу економічного зростання Вірджинії. Під сільськогосподарські угіддя почали освоюватись все більші ділянки землі, відвойовані в індіанців, і завдяки новоприбулим колоністам з Англії, Німеччини та Польщі невдовзі були засновані нові поселення — Норфолк, Хемптон, в 1611 році — Енріко, в 1617 — Портсмут.
Улітку 1619 року в Джеймстауні, як було перейменовано колишній форт Джеймс, вперше зібралась законодавча рада — Палата міщан, перший у Новому Світі демократично обраний орган влади.
Постійне розширення колонії привело до чергової війни з індіанськими племенами, — в березні 1622 року вони напали на Джеймстаун і вбили 347 колоністів; в грудні в колонії спалахнула епідемія невідомої хвороби, а зимою її вчергове охопив голод. З моменту першої висадки загинуло 6040 із 7300 колоністів, що змусило в 1625 році короля Карла I ліквідувати патент Лондонської компанії і ввести у Вірджинії пряме управління. Проте це не врятувало Джеймстаун від занепаду — в 1644 році його було знову розграбовано індіанцями, в 1676 році — воно постраждало від пожежі. Після чергової пожежі в 1698 році столицю колонії було перенесено у сусіднє місто Вільямсбург.
У 1750 році з Джеймстауна виїхали останні жителі.
У 1822 році покинуте місто було придбано родиною Барні, яка подарували його разом із 22 акрами прилягаючих земель Асоціації по збереженню старожитностей Вірджинії. До 1934 року Служба національних парків США викупила всю територію колишнього Джеймстауна (зараз це територія штату Північна Кароліна) у приватних власників і 5 червня 1936 року на його місці було відкрито музей під відкритим небом.
Коментарі
Дивіться також
• Відкриття Америки вікінгами, 1000
• Відкриття Америки Христофором Колумбом, 1492
• Єлизавета I — королева Англії, 1559
• Місто Новий Амстердам, 1664
• Заснування Чикаго, 1674
• Салемські відьми, 1692
• Початок української колонізації Канади, 1891