Через два дні після нападу Німеччини на Польщу Франція і Великобританія оголосили Німеччині війну, однак виявились не готовими до бойових дій і не надали жодної допомоги Польщі, яка 28 вересня 1939 року перестала існувати як держава. З початком Радянсько-фінської війни Франція і Великобританія почали розробляти плани удару по СРСР з Норвегії і в Закавказзі, але до її закінчення у березні 1940 року обмежились лише британським десантом у Скандинавії, який, проте, не врятував Норвегію та Данію від окупації.
Попри проведення у Франції повної мобілізації і велику концентрацію військ з обох боків франко-німецького кордону, до травня 1940 року крім локальних бойових зіткнень жодних активних дій не відбувалось і цей піврічний період, відомий як «Дивна війна», Німеччина використала для підготовки до повномасштабної війни — ще 27 вересня 1939 року на раді головнокомандувачів всіма видами збройних сил і начальників їх штабів Адольф Гітлер віддав наказ негайно готувати наступ на Заході, ігноруючи нейтралітет Бельгії, Нідерландів і Люксембургу.
План «Гельб» у своєму першому варіанті передбачав головний удар в напрямку Льєжа не пізніше 12 листопада, однак був скасований через несприятливі метеорологічні умови. Після цього він ще кілька разів переносився і наступ на Францію мав розпочатись 17 січня 1940 року, але цьому завадив прикрий випадок, коли частина документації плану «Гельб» потрапила до рук бельгійців. Після цього він був кардинально перероблений і напрямок головного удару був перенесений на південь Бельгії.
Окупувавши Данію і південну частину Норвегії, Німеччина убезпечила себе від нападу з Півночі і блокування свого флоту, що дозволило їй зосередити на західному напрямку 123 піхотних, моторизованих і танкових дивізій загальною чисельністю близько 2,5 мільйона чоловік, яким протистояло 2 мільйони французьких військ (частина вздовж кордону з Бельгією), 600 тисяч бельгійських і 400 тисяч нідерландських. У Північній Франції також розміщувалось 12 британських дивізій (чисельністю порядка 400 тисяч), які згідно із франко-британо-бельгійським планом «Діль», затвердженим ще 17 листопада 1939 року, мали увійти в Бельгію, якщо німці, як і в роки Першої світової війни, розпочнуть свій наступ в обхід «лінії Мажино», щоб з Півночі атакувати Париж.
Однак погана координація військ союзників і незадовільна протиповітряна оборона не змогли стримати німецький наступ, який розпочався о 4-00 10 травня 1940 року авіанальтом на аеродроми Бельгії і ударом сухопутних військ о 4-35 по Люксембургу та о 5-30 по Голландії. Втративши 75 чоловік вбитими і 2-х пораненими, того ж дня капітулював Люксембург, а через чотири дні, опинившись перед загрозою масованих бомбардувань, — Нідерланди.
Провалом закінчились і дії французької, бельгійської та британських армій в Бельгії, удар по якій був відволікаючим маневром, щоб відтягнути сили союзників на північ, в той час як об'єктом справжнього наступу були Арденни, гірська система на франко-бельгійському кордоні, яку французьке командування вважало непрохідною для німців і захищало силами лише 10 резервних дивізій. Прорвашись через неї, 13 травня німецькі війська перетнули франко-бельгійський кордон і зайняли Седан, звідки розпочали наступ до Ла-Маншу і на Париж.
Через відсутність належної авіапідтримки з боку Британії і запізнення з переміщенням французьких військ з Північної Африки були зірвані наміри французів завдати удару по авангардних німецьких частинах з півночі та півдня, і 26 травня, щоб уникнути оточення, з Дюнкерку почалась евакуація англійських і частково французьких військ. 28 травня, коли німецько-бельгійський фронт звузився до ширини 40 км в районі Брюгге, вимушено капітулювала Бельгія. Союзниками це було розцінено як зрада, хоча король Леопольд III відмовився особисто підписати акт про капітуляцію, на відміну від монархів Нідерландів і Норвегії, залишився на батьківщині і після відмови затвердити колабораціоністський уряд до кінця війни перебував під домашнім арештом.
8 червня німецькі війська вийшли на береги Сени, що змусило уряд Франції залишити Париж, оголосивши його вільним містом. 14 червня вони без бою увійшли в столицю Франції, і через три дні глава уряду, що перемістився до Бордо, маршал Анрі Петен звернувся до Німеччини з проханням про перемир'я.
22 червня 1940 року Франція капітулювала. Відповідні документи були підписані 22 червня 1940 року в Комп'єнському лісі (регіон Пікардія), де 22 роки перед тим було укладене принизливе для Німеччини перемир'я, що знаменувало падіння Другої Німецької імперії.
Через два дні поблизу Риму було підписано акт про капітуляцію Франції перед Італією, яка вступила у війну 10 червня і окупувала місто Ментон на Лазуровому Березі Середземного моря.
Коментарі
Дивіться також
• Початок Другої світової війни, 1939
• Операція «Динамо», 1940
• Капітуляція Франції, 1940
• Режим Віші, 1940
• «День Д», 1944
• Арденнська операція, 1944
• Звільнення Парижу, 1944
• Капітуляція Німеччини, 1945