Жанна д'Арк народилась в селі Домремі на кордоні Шампані і Лотарингії в родині збіднілих дворян. У 13 років їй вперше, за її запевненням, почулися голоси архангела Михаїла, святої Катерини Олександрійської і Маргарити Антіохійської, які ніби-то повідомили Жанні, що саме їй судилося зняти облогу з Орлеана, звести дофіна Карла на трон і вигнати англійців з Франції. Коли Жанні виповнилося 17 років, вона вирушила до капітана міста Вокулера і оголосила про свою місію. Висміяна, вона через рік повторила свою спробу — на цей раз до неї прислухались завдяки точному передбаченні несприятливого для французів результату битви 12 лютого 1429 року біля селища Рувре під Орлеаном.
Жанні надали супутників і через 11 днів вона прибули в резиденцію дофіна Карла VII, якому повідомила, що надіслана Небом для порятунку Франції. Вона справила на Карла VII переконливе враження, особливо здібностями у верховій їзді і володінні зброєю. Він направив Жанну на допит до богословів, а на її батьківщину — спеціальних гінців. Після того як бездоганна репутація дівчини була підтверджена в тому числі і перевіркою її незайманості, для неї були зроблені спеціальні обладунки, виготовлений прапор і хоругва й надано право виїхати у розташування маршала Жана де ла Броза під Блуа, де збирались французькі загони для захисту взятого в облогу ще з жовтня 1428 року Орлеана. Звістка про прибуття 22 березня посланниці Бога викликала надзвичайний моральний підйом у війську, виснаженому тривалою війною, поразками і невдачами.
В цей час в Орлеані, що вже п'ятий місяць перебував в облозі, панувала зневіра, відчувались нестача харчів і брак сил для захисту. Тому поява в Орлеані надвечір 29 квітня Жанни з невеликим загоном, обозом продовольства і в супроводі графа Дюнуа й інших французьких командирів викликала у місті чималий ентузіазм. Протягом наступних днів у супроводі соратників Жанна роз'їжджала вулицями Орлеана, надихаючи та підбадьорюючи його жителів і захисників.
Прибуття в Орлеан чергового підкріплення і віра у божественне натхнення, що керувало Жанною, дало змогу змінити й тактику захисту міста — 4 травня півторатисячний загін, очолюваний Жаном де Дюнуа і Етьєном де Віньольом, захопив англійський бастіон Сен-Лу. Перший успіх надихнув французів, і наступного дня, переправившись через Луару, вони зайняли слабозахищений форт Сен-Жан-ле-Блан, після чого під впливом закликів Жанни д'Арк 6 травня зважились атакувати форт св. Августина, захоплення котрого відкрило шлях на головний форпост англійців — міцно укріплену фортецю Турель, захищену ровом і системою зовнішніх фортів.
Вранці 7 травня Жанна висповідалась, відстояла ранкову месу й закликала французів до вирішального бою. Битва на підступах до фортеці, в якій д'Арк була поранена стрілою, виявилась надзвичайно запеклою і з великими втратами з обох боків. Її повернення на поле бою з високо піднятим прапором надихнула французів на штурм фортеці, який попри скепсис де Дюнуа виявився успішним, — надвечір близько тисячі захисників Турелі загинули і біля 600 потрапило в полон. Втративши свій форпост для атак на Орлеан, 8 травня 1429 року дня англійські війська за наказом Джона Талбота були змушені зняти облогу міста.
Звільнення Орлеана стало переломним етапом у тривалій і кривавій війні, яка мало не обернулася для французів катастрофою, — їх армія відразу ж поповнилася численними добровольцями і у короткі терміни вони звільнили долину Луари, 12 червня розгромивши англійський гарнізон у містечку Жаржо, 15 червня зайняли Мен-сюр-Луар, 16-го — Божансі, а 18 червня, закликані Жанною д'Арк, під командуванням Етьєна де Віньоля і Потона де Сентрая у битві біля Пате завдали нищівної поразки кількісно переважаючій армії супротивника і захопили у полон її пораненого головнокомандувача Джона Талбота.
Карл VII був готовий коронуватись в Орлеані, проте Жанна переконала його розпочати похід на Реймс, традиційне місце коронації французьких монархів, миропомазання в якому, за її словами, мало б набагато більший символізм, оскільки вигядало б як нове диво і свідчило б про божественну легітимність короля. 29 червня французька армія вирушила в похід у глибокий тил бургундців, союзників англійців, 9 липня після кількаденної облоги захопила Труа, 14 липня — Шалон-ан-Шампань і через два дні увійшла у відкриті місятнами ворота Реймсу. 17 липня 1429 року Карл VII був урочисто коронований в Реймському соборі у присутності Жанни д'Арк, винагородженій за її заслуги дворянським гербом.
Користуючись сприятливою ситуацією, Жанна вважала за необхідне продовжити наступ на Париж, проте король ввагався і лише у вересні було здійснено спробу захопити столицю. Зазнавши невдачі, військові дії були поновлені вже навесні наступного року.
23 травня 1430 року під час штурму міста Комп'єнь в результаті зради (був піднятий міст у місто, що відрізало Жанні шлях для відходу) Жанна д'Арк попала в полон до бургундців. Згодом вони продали її англійцям за 10 тисяч ліврів, і в листопаді Жанна була перевезена в Руан, де, звинувачена у єресі та зв'язку з дияволом, 30 травня 1431 року була спалена живцем на міській площі.
Засудження і страта Жанни д'Арк не допомогли англійцям — у 1436 році Франція та Бургундія примирились і уклали договір проти Англії, наступного року був звільнений Париж, в 1449 році французами була захоплена Нормандія, а в 1453 році — Бордо, що поклало край Столітній війні, яка почалась в 1337 році з нападу на Францію англійського короля Едуарда III, який заявив про свої права на французький престол.
З XV століття і до наших днів існують остаточно не доведені, але й неспростовані альтернативні версії походження, життя і смерті Жанни д'Арк, за якими вона могла бути незаконно народженою дитиною королівської крові, дочкою герцога Людовика Орлеанського і королеви Ізабелли Баварської, що підтверджує герб, яким наділив Карл VII в 1429 році Жанну особисто, чи незаконною дочкою короля Карла VI Божевільного і його фаворитки Одетти де Шамдівер; в обох випадках вона мала б приходитись Карлу VII сестрою. Ці версії пояснюють освіченість Жанни, обізнаність з придворними правилами, а також довіру до неї дофіна на першому етапі, як і його фактичну зраду після коронації.
Предметом дебатів істориків залишається і ступінь фактичної участі Жанни д'Арк у боях. З одного боку вона сама стверджувала, що ніколи нікого не вбивала, віддаючи перевагу своєму прапору, «який у сорок разів сильніший за меч», з іншого — французькі полководці знатного походження свідчили, що часто приймали військові рішення під впливом Жанни, покладаючись на її божественне натхнення. Проте в обох випадках історики погоджуються з тим, що французька армія отримала неймовірний успіх протягом короткого часу завдяки перебуванню Жанни д'Арк в її рядах.
Коментарі
Дивіться також
• Англо-французький договір в Труа, 1420
• Облога Орлеана, 1428
• Коронація Карла VII Звитяжного, 1429
• Облога Парижа, 1429
• Страта Жанни д'Арк, 1431
• Битва при Кастільйоні, 1453