Райнхольд Месснер народився 17 вересня 1944 року в сім'ї шкільного вчителя в Південному Тіролі (Італія). Крім нього в родині виховувалися вісім братів і одна сестра. З дитинства завдяки батькові він захопився гірськими сходженнями і вже у віці 5 років піднявся на висоту понад 3 тисячі метрів. З 13 років Райнхольд разом з 11-літнім братом Гюнтером почали тренуватись як альпіністи, а з 1960-х років — підніматись в гори у т. зв. альпійському стилі, коли альпініст має на собі мінімум необхідного обладнання і продовольства, не покладається на висотних носильників і не використовує канатні перила для полегшення спуску на противагу традиційному альпінізму з розбиттям проміжних висотних таборів, тривалому акліматизаційному періоду і використанню кисневого обладнання. Завдяки такому підходу вдавалось швидше здійснювати підйом, використовувати короткі проміжки сприятливої погоди.
Після закінчення математичноїї школи в Больцано і університету в Падуї Месснер деякий час працював вчителем математики в середній школі, але з 1964 року повністю присвятив себе альпінізму. Разом з австрійцем Пітером Хабелером, з яким познайомився в 1969 році, він цього ж року зійшов на Іерупайю (6643 м) в Перуанських Андах по технічно дуже складному сніжно-льодовому гребеню, підкорив другу за висотою вершину Африки гору Кенія (5195 м), а наступного року розпочав сходження на восьмитисячники Гімалаїв.
Першою з них була гора Нанга-Парбат (8125 м), сходження на яку разом з братом Гюнтером закінчилось трагедією, — Гюнтер загинув на спуску, ймовірно, зметений лавиною або льодовим обвалом, а Райнхольду ампутували сім пальців на ногах, які він обморозив. Тіло Гюнтера Месснера було знайдене лише 17 липня 2005 року. Смертю закінчилось і друге сходження на восьмитисячник — в 1972 році при підйомі на Мансалу (8136 м) загинув напарник Райнхольда по зв'язці Франц Егер.
Трагедії перших сходжень змінили характер Райнхольд Месснер — звинувачений у смерті колег, він зосередився на безпеці підйомів і правильному розрахунку ризиків. Це дало свої результати — разом з Пітером Хабелером в 1975 році від піднявся на гору Хідден-пік (8068 м), а 8 травня 1978 року — на «вершину вершин» Джомолунгму (8848 м), яку вони підкорили у швидкому темпі і без кисневого обладнання. Через три місяці на знак пам'яті про брата Райнхольд сам здійснив друге сходження на Нанга-Парбат (8125 м); роком пізніше — на «гору-вбивцю» Чогорі (К2, 8611 м).
Влітку 1980 року Месснер дійснив одиночне безкисневе сходження на Еверест з боку Тібету, про яке він написав книгу «Кришталевий горизонт», що й понині є однією з найпопулярніших книг про альпінізм. В 1981 році він піднявся на Шиша-Пангму (8013 м), а в наступному підкорив зразу три восьмитисячника: Канченджангу (8586 м), Гашербрум II (8035 м) і Броуд-пік (8047 м). У 1985 році Месснер підкорив ще два восьмитисячника в непальських Гімалаях — Аннапурну (8091 м) і Дхаулагірі (8167 м). Подолавши восени 1986 року гори Макалу (8481 м) і Лхоцзе (8516 м), Райнхольд Месснер став першою людиною у світі, яка піднялася на 14 найвищих вершин нашої планети.
Після спуску з Лхоцзе, за плечима 43-річного Месснера було більше 3000 підкорених вершин, близько 100 першосходжень, 24 експедиції на найвищі вершини світу. Ставши «альпіністом №1» у світі, він перетнув Антарктиду (1990 рік), пустелю Такла-Макан (1992 рік) в Китаї, Гренландію (1995 рік), досягнув Північного (1995 рік) і Південного полюсів (1989–90 роки).
Про свої подорожі Месснер написав понад 60 книг, заснував Гірський музей, присвячений Гімалаям і рідному Південному Тіролю, де він сьогодні і проживає у середньовічному замку Юваль.
На рахунку Пітера Хабелера чотири восьмитисячника, підкорені без кисневого спорядження. Після невдалої спроби піднятись на Еверест в 2000 році 58-річний Хабелер припинив активні альпіністські сходження і проживає у себе на батьківщині в Майрхофені, де разом із сином працює у власній лижно-альпіністській школі.
Коментарі
Дивіться також
• Підйом у стратосферу, 1931
• Спуск на дно Землі, 1960
• Підкорення Евересту, 1953
• Подорож сліпого, 2001