Після перемоги над персами у морській битві при Саламіні 28 вересня 480 року до н. е. та при Платеях у вересні наступного Афіни стали лідером коаліції грецьких міст у війні проти імперії Ксеркса в Малій Азії і на островах Егейського моря, захоплених ще за Кіра і Дарія Великих. З часом домінуюче положення у Делоському Союзі, створеному в 477 році до н. е., дало можливість Афінам підкорити колись незалежні грецькі поліси і поширити свій вплив за межі Аттики. Це стало причиною конфлікту зі Спартою, який переріс у 460-445 роках до н. е. у Малу Пелопоннеську війну. Укладення миру тривалістю 30 років дало можливість запобігти експансії афінян у Західну Елладу.
Укріпившись на Егейському та Чорноморському узбережжях, з 430 року до н. е. Афіни почали поширювати свій вплив на Південну Італію та Сицилію, втручатись у справи союзників Спарти, що було розцінено нею як порушення мирного договору. Весною наступного року вона підтримала місто Фіви, які взяли в облогу союзне афінянам містечко Платеї. З травня війська спартанського царя Архідама II розпочали бойові дії в Аттиці, на що Афіни, користуючись своєю перевагою на морі, відповіли каральними експедиціями на міста вздовж узбережжя Пелопоннесу.
Знесилені десятилітньою війною суперники в 421 році до н. е. уклали мирний договір, який через шість років був порушений Афінами, коли вони спробували захопити Сіракузи на Сицилії. Катастрофічна поразка афінян, які втратила дві третини свого флоту, дала можливість Спарті поновити бойові дії в Аттиці і надіслати підтримку повсталим проти гегемонії Афін іонійським містам.
Військові невдачі Афін змусили їх запропонувати Спарті, якій фінансово допомогала Персія, укласти новий мирний договір, однак ця пропозиція була відкинута. Незважаючи на поразку в морській битві біля Аргунських островів в 406 році до н. е., спартанський флот під командуванням Лісандра зумів заблокувати надходження до Афін продовольства і мита з васальних міст, що привело до загальної деморалізації, падіння дисципліни афінського війська і вирішальної перемоги спартанців у морській битві при Егоспотамах в 405 році до н. е.
Втративши флот, армію, не маючи грошей на продовження війни і перебуваючи в кількамісячній облозі, Афіни направили до Спарти стратега Ферамена, який 25 квітня 404 до н. е. року уклав принизливий мирний договір, — Афіни втратили право мати військовий флот (крім 12 сторожових кораблів), мали зруйнувати фортифікаційні стіни навколо міста і відмовитись від усіх своїх заморських володінь. Крім того, вони були змушені погодитись на поверненя політичних вигнанців, в основному прихильників олігархії, котрі сформували лояльний до Спарти уряд «Тридцяти тиранів», за наказом якого було знищено півтори тисячі опозиційно налаштованх афінян, включаючи і Ферамена.
Поразка у Пелопоннеській війні привела до втрати Афінами свого домінуючого положення в Греції, гегемоном на всій території якої стала Спарта. Її жостка політика щодо грецьких полісів призвела через тридцять років до Беотійської війни з Фівами, після поразки в якій Спарта почала поступово занепадати і в 338 році до н. е. була змушена визнати зверхність Македонії царя Філіпа II.
Коментарі
Дивіться також
• Місто-держава Спарта, 1000 до н. е.
• Битва при Фермопілах, 480 до н. е.
• Перикл на чолі Афін, 461 до н. е.
• Третя Македонська війна, 171 до н. е.