Повалення самодержавства у березні 1917 року російські більшовики сприйняли відповідно до програмових завдань РСДРП(б), згідно з якими наступним кроком вбачалося створення демократичної республіки, а Тимчасовий уряд, принаймні доки своїми діями не довів зворотного, оцінювався як прогресивний, оскільки проголошені ним основні принципи діяльності не заперечували задекларованої у партійній програмі мети більшовиків.
У ніч на 17 квітня він прибув до Петрограду і одразу виголосив дві промови у Таврійському палаці — на зборах більшовиків та перед делегатами Всеросійської наради рад робітничих і солдатських депутатів, в яких розповів про своє бачення тактики та стратегії дій більшовицької партії, що засадниче різнилися як від планів інших соціалістичних партій, так і від попередніх настанов РСДРП(б). Свої пропозиції він виклав у статті «Про завдання пролетаріату в даній революції», яка 20 (7) квітня 1917 року була опублікована у газеті «Правда» і увійшла в історію під назвою «Квітневі тези».
Зокрема, у другій тезі Ленін визначив, що «своєрідність поточного моменту в Росії полягає в переході від першого етапу революції, який дав владу буржуазії, ... до другого її етапу, який повинен дати владу в руки пролетаріату і бідніших верств селянства», що означало взяття курсу на захоплення влади більшовиками, адже лише свою партію Ленін вважав представником названих «революційних» верств.
Основним важелем для захоплення влади Ленін бачив ради, в яких більшовики навесні 1917 року ще не мали більшості, але сподівалися, що час та обставини змінять розстановку сил. Як єдиний і неподільний орган влади, ради могли дати можливість здійснити грандіозні перетворення, про суть яких вождь повідомляв у другій частині тез.
Саме в останніх п'яти тезах вперше було заявлено про підготовку до будівництва «держави-комуни» як безпосереднього партійного завдання, а також було надано і перелік основних перетворень: «конфіскація всіх поміщицьких земель», «націоналізація всіх земель в країні, розпорядження землею місцевими Радами батрацьких ті селянських депутатів», створення великих (державних) маєтків, які мали б контролюватися радами та за громадський рахунок, запровадження контролю рад за суспільним виробництвом і розподілом продуктів та злиття всіх банків в один загальнонаціональний банк.
Для успішного здійснення запланованого Ленін вважав за доцільне якомога швидше формалізувати запропоновані зміни у партійних програмових документах. Для цього, як зазначалося в десятій тезі, більшовикам треба перейменувати свою партію в комуністичну, прийняти нову, комуністичну за змістом програму, а для поширення комунізму в світі створити міжнародне об'єднання комуністів — Комуністичний Інтернаціонал.
Відповідаючи критикам нового курсу, Ленін так пояснював своє нехтування марксистськими канонами, за якими про «пролетарську революцію» в Росії говорити було зарано: «Не було ще ніколи такої розрухи, таких кривавих страхіть, таких бідувань, такого краху всієї культури. Не чиє б то не було нетерпіння, не чия б не була пропаганда, а об'єктивні умови, небаченість цього краху всієї культури — ось що змушує переходити до контролю за виробництвом та розподілом, за банками, фабриками і т. ін.».
Беручи до увагу розруху, спричинену багаторічною війною, та добре знаючи настрої мас, влітку більшовики взяли на власне озброєння популярні в народі гасла («Землю- селянам!», «Фабрики — робітникам!», «Мир-народам!»), завдяки чому у листопаді 1917 року захопили владу. Вже навесні наступного року запроектований у «Квітневих тезах» курс на комуністичне будівництво почав втілюватися в Росії, а з 1919 року — і в Україні. З огляду на катастрофічні наслідки цих дій навесні 1921 року Кремль тимчасово відмовився від нього, запровадивши нову економічну політику. Тоді ж, щоб завуалювати невдачу, комуністичне будівництво було означене як «воєнний комунізм».
Не досяг поставленої мети і другий комуністичний штурм, який здійснювався у 1929-1932 роках. Та незважаючи на невдачі практичного втілення, керівники ВКП)б)/КПРС до самого кінця існування СРСР принципово так і не відмовилися від комуністичних положень, які вперше були затверджені настанова до дії саме у 1917 році.
Коментарі
Дивіться також
• Друга російська революція, 1917
• Зречення імператора Миколи II, 1917
• Російська республіка, 1917
• Жовтнева революція в Росії, 1917
• Завершення першого комуністичного штурму, 1921
• Смерть Леніна, 1924
• Правила життя Володимира Леніна