Після повалення самодержавства в Петрограді, 20 березня 1917 року в Києві було створено Центральну Раду — громадський орган, сформований з представників українських партій, наукових, освітніх, кооперативних та студентських організацій. Її головою було заочно обрано 51-річного професора історії Михайла Грушевського, лідера Товариства українських поступовців.
1 квітня (19 березня) 1917 року у газеті «Вісті з Української Центральної Ради» було опубліковано повідомлення про скликання з'їзду, для формування програми дій Центральної Ради. Цього ж дня у Києві пройшло 100-тисячне віче, на якому були підтримані розроблені Центральною Радою резолюції про скликання Установчих зборів для вирішення справи автономії України. Лідери Центральної Ради мали намір провести з'їзд на принципах представництва усіх українців, щоби перетворити організацію на загальноукраїнську. «Українці! Скільки де вас є, організуйтеся, виберіть одного чи двох ваших представників від кожної організації, і хай вони їдуть у Київ на Всеукраїнський з'їзд» — закликалося у згаданому повідомленні.
З'їзд призначили на Великодні свята — 6, 7, 8 квітня (19-21 квітня за новим стилем, Великдень того року припав на 18 (5) квітня). В умовах небувалого підйому українського національного руху це сприймалося ще й як символ воскресіння України.
Конгрес проходив у залі Купецького зібрання (тепер Національна філармонія України). На ньому були широко представлені делегати від українців з усіх українських губерній, різних верств населення, багатьох політичних партій (УПСР, УСДРП, УПСФ, «самостійників», громадських рухів, селянських спілок, студентських громад, товариств, кооперативних організацій). На зібрання також прибули представники українських громад Петрограду, Москви, Кубані, Вороніжчини, Бессарабії, Саратова та інших територій поза межами України. За найбільшими оцінками зареєструвалося близько 1500 учасників (делегатів з вирішальним і дорадчим голосом, а також гостей). Однак реальна кількість делегатів з вирішальним голосом була значно меншою, приміром, у виборі Голови Центральної Ради, які відбулися 21 квітня, взяло участь 593 особи.
За три дні роботи Конгресу з його трибуни виступило близько 50 осіб, було зачитано 8 рефератів і стільки ж було ухвалено резолюцій, зокрема про створення національно-територіальної автономії України, Крайової ради, визначення кордонів України, а в останній день його роботи були проведені вибори до Центральної Ради, до складу якої було обрано 115 депутатів та 3 її керівника, зокрема 63 представника від українських громад з губерній і великих міст, а також Кубані, Бессарабії, Петрограда, Москви, Ростова. Головою Центральної Ради таємним голосуванням було обрано Михайла Грушевського, а його заступниками — Володимира Винниченка і Сергія Єфремова.
Цього ж дня було обрано Виконавчий комітет ради (пізніше отримав назву Малої Ради) у складі 20 осіб, на який було покладено завдання довести до відома Тимчасового уряду в Петрограді позицію України щодо українських державотворчих планів — боротьбу за автономію України.
Центральна Рада отримала право кооптувати до свого складу нових членів, завдяки чому вже після проголошення І Універсалу і долучення представників неукраїнських партій та національних меншин по суті перетворилася із національного на територіальний український орган.
Коментарі
Дивіться також
• Створення Української Центральної Ради, 1917
• І Універсал Центральної Ради, 1917
• ІІ Універсал Центральної Ради, 1917
• Проголошення III Універсалу, 1917
• Проголошення IV Універсалу, 1918
• Падіння Центральної Ради, 1918
• Українська Держава Павла Скоропадського, 1918