Народився Альберт Ейнштейн 14 березня 1879 року в німецькому місті Ульм в єврейській родині. Він почав пізно ходити і говорити, зростав замкнутим і нетовариським. З його дитячих вражень Ейштейн пізніше виділив дві клчоюві події — компас, який він побачив у 5-річному віці і не міг начудуватись невідоміій силі, що рухала стрілкою, і підручник з геометрії, який він 12-літнім перечитував кілька разів. Так і не закінчивши гімназію в Мюнхені, у 1895 році він переїхав у Мілан, куди рік перед тим перебрались його батьки. Через два роки Ейнштейн закінчив загальну школу в швейцарському місті Арау і поступив у Вище технічне училище в Цюріху, де познайомився зі своєю першою дружиною сербкою Мілевою Марич.
Отримавши диплом викладача математики і фізики в 1900-у, Ейнштейн тривалий час не міг знайти роботу, підробляв репетиторством і лише через два роки знайшов постійну роботу експерта у федеральному Бюро патентування. Продовжуючи цікавитись фізикою, Ейнштейн опублікував кілька наукових робіт і в 1905 році захистив дисертацію. Найвизначнішою з робіт цього періоду була теорія відносності, викладена в статті "До електродинаміки рухомих тіл", в якій Ейнштейн поширив принцип відносності, на електродинаміку і встановив, зокрема, універсальне співвідношення E = mc2 між масою m, енергією Е і швидкістю світла c, яке лягло в основу теорії використання ядерної енергії. Уявлення про простір і час, що існували до Ейнштейна, були сформульовані Ісааком Ньютоном в кінці 17 століття і не суперечили фактам, допоки розвиток фізики не привів до появи електродинаміки і вивчення рухів зі швидкостями, близькими до швидкості світла. Ейнштейн вивів нові закони руху, які при малих швидкостях зводились до законів Ньютона, а також виклав теорію оптичних явищ в рухомих тілах.
У 1909 році Ейнштейн став професором Цюріхського університету, в 1911 — Німецького університету в Празі, а з 1914 року — Берлінського університету. Цього ж року він поновив німецьке громадянство і практично закінчив роботу над загальною теорією відносності, яка була остаточно сформульована 36-літнім Ейнштейном в 1915 році. На думку багатьох вчених ця теорія є найвизначнішиою і найкрасивішою теоретичною побудовою за всю історію фізики. Наукові праці Ейнштейна відіграли визначну роль в розвитку сучасної фізики, його відкриття були визнані вченими всього світу, і в 1921 році Альберт Ейнштейн з десятої спроби був нагороджений Нобелівською премією за роботи з теорії фотоефекту, оскільки Нобелівський комітет не вважав, що існують достатні експериментальні докази його квантової теорії.
Після приходу до влади у Німеччині нацистів Ейнштейн відмовився від німецького громадянства, членства в Баварській та Прусській акадаміях наук і в жовтні 1933-го емігрував до США, де займався процесами космогонії і працював над єдиною теорією поля в недавно створеному Інституті перспективних досліджень. В США він досить швидко став надзвичайно популярним, зажив слави геніального вченого і уособленням «розсіяного професора» з безмежними інтелектуальними здібностями. По смерті Ельзи в 1936 році він жив з прийомною дочкою і свою молодшою сестрою.
У 1939 році, стурбований можливістю створення атомної бомби в Німеччині, він направив президенту США лист, який став поштовхом до інтенсифікації аналогічних робіт в Америці. Але вже до кінця війни відчайдушні спроби Ейнштейна стримати політиків від злочинного наміру використання атомної зброї виявились марними, що стало найбільшою трагедією його життя.
У 1950 році Ейнштейн опублікував свою єдину теорію поля, в якій намагався з єдиної позиції пояснити гравітаційні та електромагнітні явища і процеси. Ця праця була визнана вченими як повний провал, однак не похитнула авторитет Ей1нштейна як видатного фізика сучасності. Серед багатьох почестей, наданих Ейнштейну, була пропозиція стати президентом Ізраїлю, яку він отримав, але не прийняв в 1952 році. Будучи переконаним сіоністом, Ейнштейн доклав чимало зусиль для створення Єврейського університету в Єрусалимі в 1925 році.
17 квітня 1955 року, під час роботи над промовою на честь сьомої річниці Ізраїлю, у Ейнштейна відбувся розрив аневризми черевної аорти і внутрішній крововилив. Він був доставлений в медичний центр університету в Прінстоні для лікування, але відмовився від операції, вважаючи, що вже достатньо прожив: "Я хочу піти, коли я хочу. Нема сенсу продовжувати життя штучно. Я зробив що міг, пора йти". Альберт Ейнштейн помер рано вранці наступного дня, 18 квітня 1955 року у віці 76 років. Під час розтину його мозок був видалений без дозволу сім'ї і в даний час знаходиться в медичному центрі Прінстонського університету; останки Ейнштейна кремували наступного дня і після скромної церемонії за присутності 12 осіб попіл був розкиданий в невідомому місці.
Після розлучення з Маріч в 1919-у, в червні цього ж року Ейнштейн одружився на своїй двоюрідній сестрі, удочерив двох її детей, а двоє його синів з матір'ю залишились в Цюріху. Молодший з них, Едуард, в 1930 році захворів на важку форму шизофренії і закінчив свої дні в психіатричній лікарні Цюріха в 1965 році. Старший, Ганс-Альберт, в 1938 році також виїхав до США, де отримав ступінь професора Каліфорнійського університету і помер в 1973 році. Лише в 1986 році стало відомо, що у Ейнштейна була також дочка від першого шлюбу, яка імовірно померла від скарлатини в 1903 році.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Народився Альберт Ейнштейн, 1879
• Загальна теорія відносності, 1916
• Лист Ейнштейта Рузвельту, 1939
• Альберт Ейнштейн на пляжі, 1939 (фото)
• Смерть Зигмунда Фрейда, 1939
• Правила життя Альберта Ейнштейна