Перша церковна споруда на місці поховання апостола Петра була освячена за часів правління імператора Костянтина I, у 360 році. Базиліка зводилась близько 30 років на території колишнього цирку Нерона і з часом стала головним місцем паломництва у Римі. У XV столітті, коли папська резиденція знову повернулась з Авіньйону до Риму, постало питання про реконструкцію базиліки, яка перебувала у аварійному стані. Ще через сторіччя, за папи Юлія II, було вирішено знести стару базиліку і на її місці збудувати новий собор, зберігши вівтар, під яким розташована могила св. Петра.
Проект нового собору, створений італійським архітектором Донато Браманте, був затверджений в 1505 році і 18 квітня 1506 року було розпочато будівництво. Після смерті Браманте у 1515 році головним архітектором собору став Рафаель Санті. Загалом, до закінчення будівництва, яке тривало 120 років, помер 21 папа і змінилось 8 архітекторів. Кожен з них вносив свої принципові зміни в проект собору — наймаштабніші з них належать Мікеланджело Буонарроті, який працював над собором останні 17 років свого життя.
Витрати на будівництво собору Святого Петра були настільки великими, що папі Леву X довелося продавати індульгенції. Основним пропагандистом даного методу збору коштів був Альбрехт, архієпископ Майнца і Магдебурга, і саме продаж ним індульгенцій викликала протест німецького священника-агустинця Мартіна Лютера, який вилився у рух Реформації і зародження протестантизму.
18 листопада 1626 року папа Урбан VIII освятив Собор Святого Петра, який став найбільшою спорудою Риму і по сьогодні є найбільшою християнською ритуальною спорудою у світі, а його архітектурний стиль, зокрема, купол, справив великий вплив на церковну архітектуру в західному християнському світі. Протягом наступних 50 років архітектор і скульптор Лоренцо Берніні займався прикрашанням собору; його авторству належить і площа перед собором — один з найвидатніших творів світового містобудування.
Загальна довжина собору 211,6 метри, ширина — 150, висота — 138; на підлозі центрального нефа є позначки, що показують розміри інших найбільших соборів світу, що дозволяє порівняти їх з собором св. Петра; у кінці нефа розміщена статуя св. Петра XIII століття, якій приписуються чудодійні властивості, і численні паломники благоговійно прикладаються губами до бронзової ноги святого. Купол, шедевр архітектури, має всередині висоту 119 м і діаметр 42 м і спирається на чотири потужних стовпа. Загальна площа собору становить 2,1 гектара.
У соборі є більше ста гробниць, серед яких 91 поховання папи, могили імператора Священної Римської імперії Оттона II, композитора Джованні П'єрлуїджі да Палестріна, претендента на англійський і шотландський престоли Якова III Стюарта, шведської королеви Христини I з династії Ваза, яка добровільно зреклась престолу і перейшла в католицизм. Останнім похованим є папа Іван Павло II, який помер у квітні 2005 року.
У 1998 році в Кот-д'Івуарі була збудована базиліка Нотр-Дам-де-ла-Пе, висотою 158 метри, яка була оголошена найбільшим християнським храмом, однак, її внутрішній простір спроектовано таким чином, що одночасно у храмі може перебувати не більше 18 тисяч людей, тоді як у соборі Святого Петра — до 60 тисяч.
Коментарі
Дивіться також
• Захоплення Риму вандалами, 455
• Народився Мікеланджело Буонарроті, 1475
• «Давид» Мікеланджело, 1504
• Лев Х — 217-й папа римський, 1513