Мешко зайняв княжий престол у Гнезно близько 950 року по смерті свого напівлегендарного батька Земомисла з династії П'ястів, що правила західними полянами, і досить швидко до Великопольського князівства приєднав Куявію, Мазовію і Східне Помор'я, завдяки чому став першим з польських правителів, згаданих у європейських хроніках. Після невдалої спроби у 963 році захопити Західне Помор'я, Мешко пішов на зближення із богемським князем Болеславом Грізним з династії Пржемисловичів, який як і Мешко вів війни із Саксонією, і з допомогою якого прагнув здолати полабських слов'ян.
У зв'язку з тим, що перший опис цього періоду польської історії міститься у «Хроніці» єпископа Тітмара із саксонського міста Мерзебург, яка була написана через півстоліття, і суперечить більш пізнім джерелам, хронологія подій досить приблизна, але, як вважається, переговори з Болеславом про одруження з його дочкою Дубравкою Мешко почав близько 964 року і був змушений прийняти християнство, яке вже було державною релігією у Чехії, що одночасно захищало його володіння від насильницької християнізації з боку німецьких князівств.
Прийняття християнства підняло політичну вагомість Мешка, який отримав право укладати договори як рівноправний монарх. Завдяки союзу з Богемією він вів успішні війни в Померанії на Заході, Червенській землі на Сході, відбив спроби Данії закріпитись на узбережжі Балтії, а в 990 році приєднав Сілезію та частину Малої Польщі. Дочка Мешка Святослава (Сігрід або Гунхільда) стала дружиною короля Швеції Еріка VI Переможного, після смерті якого вийшла заміж за датського короля Свена I Вилобородого, від якого народила короля Данії, Англії та Норвегії Кнуда Великого.
Син Мешко і Дубравки Болеслав Хоробрий, що став князем по смерті батька 25 травня 992 року, всіляко заохочував місіонерську діяльність і в 999 році зі схвалення імператора Священної Римської імперії Оттона III заснував Гнезненське архієпископство (яке з 1418 року отримало право коронувати польських монархів), єпископства у Кракові, Вроцлаві та Колобжезі, у 1003 році усунув від влади свого дядька (по матері) Болеслава III і проголосив себе князем Чехії, у 1013 році видав дочку за турівського князя Святополка Окаянного, якого через три роки посадив на київський престол, і у 1025 році став першим королем Польщі.
Коментарі
Дивіться також
• Хрещення Русі, 988
• Іштван Святий — король Угорщини, 1000
• Розкол християнства, 1054
• Померла Гертруда Польська, 1108
• Коронація Міндовга, 1253
• Король Данило Галицький, 1253
• Коронація Казимира П'яста, 1333
• Кревська унія, 1385