Корабель «Титанік» був збудований в 1912 році ірландським судновласником Вільямом Перрі і мав стати найшвидшим та найбільшим судном у світі. Гігантський корабель водотоннажністю 52 147 тонн міг розвивати швидкість 23 вузли (42 км/год), був близько 269 метрів у довжину і 28 метрів у ширину, мав подвійне дно і спеціально сконструйований трюм, розділений на 16 герметичних секцій, наповнення водою навіть чотирьох з яких, не могло привести до катастрофи. Це давало підстави пресі називати «Титанік» нетонучим судном.
Восьмипалубний трансатлантичний лайнер «Титанік» був збудований ірландським судновласником Вільямом Перрі на верфі «Гарленд енд Вулф» в Белфасті на замовлення найбільшої судноплавної британської компанії «Вайт Стар Лайн». На воду він був спущений 31 травня 1911 року і, маючи водотоннажність 52 147 тон, близько 269 метрів у довжину, 28 у ширину і 56 у висоту, став найбільшим судном світу. Особлива увага при його конструюванні була приділена безпеці, задля якої «Титанік» мав подвійне дно і трюм, розділений на 16 герметичних секцій, наповнення водою навіть чотирьох з яких, не могло призвести до катастрофи. У поєднанні з двадцятьма рятувальними шлюпками для 1178 людей, 3560 рятувальними жилетами і безпроводним телеграфом компанії «Марконі», це дало підстави інспеції Міністерства торгівлі Великобританії вважати «Титанік» цілком безпечним, а пресі — гучно називати його нетонучим судном.
У свій перший рейс «Титанік» вийшов 10 квітня 1912 року з британського порту Саутгемптон, зробив зупинку в Шербурі (Франція) та Квінстауні (Ірландія) і з 1316-ма пасажирами і 908-ма членами екіпажу (з них 7 помічників капітана і 39 матросів) на борту вирушив до Нью-Йорка, куди мав прибути 16 квітня. Командував «Титаніком» 62-літній Едвард Сміт, один з найдосвідченіших капітанів компанії «Вайт Стар Лайн» із сорокарічним стажем, який попереднього року на аналогічному за класом лайнері «Олімпік» здійснив успішний трансатлантичний вояж, який правда, не обійшовся без зіткнення біля острова Вайт у Ла-Манші з крейсером «Хоук».
Плавання «Титаніка» проходило у несприятливих погодних умовах: над північною Атлантикою відбулось злиття двох антициклонів, в результаті чого посилився північно-північно-західний вітер, який нагнав по маршруту «Титаніка» неочікувано велику кількість плавучого льоду, рекордну за останні півстоліття. Перші повідомлення про появу великих скупчень айсбергів в районі Ньюфаундленда команда лайнера отримала 12 квітня. Через два дні почали надкодити дані про скупчення дрейфуючих льодів вже значно південніше, що змусило капітана Сміта скоректувати маршрут. Останнє з таких повідомлень було отримане 14 квітня 1912 року о 22-30 від пароплава, що був за 50 миль від «Титаніка», однак радист Джек Філліпс, зайнятий відправкою приватних телеграм, його проігнорував і не доповів по команді.
Незважаючи на складну льодову обстановку і сім повідомлень про великі скупчення айсбергів, кількість спостерігачів за морем збільшена не була, і «Титанік» рухався на майже граничній швидкості 22,5 вузла (41,7 км/год), поспішаючи вчасно прибути до Нью-Йорка. Як писав згодом один з пасажирів, «...море було як скло, таким пласким, що в ньому чітко відбивалися зірки», що додатково замаскувало айсберг, обриси якого о 23-30 побачив моряк Фредерік Фліт десь на відстані 650 метрів прямо по курсу лайнера. Зо півхвилини пішло на те, щоб змінити курс і зупинити двигуни, однак через велику інерцію ухилитись вдалось лише десь на 25 градусів, що врятувало «Титанік» від лобового зіткненя з айсбергом, який своєю підводною частиною о 23-40 все ж зачепив правий борт лайнера. Удар був несильний, пасажири верхніх палуб його практично не відчули, але на 7 метрів нижче ватерлінії утворилось шість пробоїн загальною довжиною 91 метр, через які п'ять трюмових відсіків почали наповнюватись водою.
За командою помічника капітана Вільяма Мердока було опущено герметичні перегородки, але вода продовжувала прибувати, і коли капітан Сміт спустився на нижні палуби, виявилось, що рівень види в котельнях уже піднявся понад 4 метри, — насоси не встигали відкачувати воду, що прибувала зі швидкість 7 тон за секунду. О 5-й хвилині після опівночі 15 квітня Сміт наказав розчохлити рятувальні шлюпки і відправити сигнал лиха CQD. Системи оповіщення на «Титаніку» не було і через 10 хвилин стюардам було віддано наказ виводити пасажирів з палуб усіх класів. Щоб уникнути паніки екіпаж не повідомляв справжніх причин евакуації, діяв повільно, обходячи каюту за каютою, й багато пасажирів проігнорувало наказ піднятись на шлюпочну палубу і одягнути рятувальні жилети.
Посадка на шюпки перших пасажирів почалась 0-20. Через відсутність у екіпажу відповідних навичок вона проходила повільно і неорганізовано. Щоб уникнути паніки, за наказом капітана на палубі грав корабельний оркестр. Перша шлюпка, заповнена наполовину (жінки і діти, яких евакуйовували першими вагались і не хотіли розлучатись з чоловіками), була спущена на воду лише через 25 хвилин, коли корабель вже почав нахилятись носом. Незаповненими були і ще 8 шлюпок, які вдалось спустити до 1-10. Коли через 10 хвилин затопило передню частину палуби, більшість пасажирів зрозуміла, що корабель приречений. Люди почали метушитись у пошуку вільних шлюпок, стрибати у них під час спуску і кидати у човни дітей.
Через 20 хвилин крен судна став швидко збільшуватися. У паніці чоловіки, як пасажири, так і члени екіпажу, почали самовільно займати місця у шлюпках, не чекаючи жінок і дітей, і спускати їх на воду. О 1-40, коли корма повністю занурилась у воду, люди почали стрибати за борт.
О 2-17 погасло світло, через три хвилини «Титанік» розламався навпіл і через сім хвилин
Через 20 хвилин крики на місці катастрофи почали стихати: температура повітря була -1°С, води — -2°С, люди непритомніли від холоду і судом. На поверхні води плавали сотні задубілих трупів.
Першим на допомогу прибув пароплав «Карпатія», який прийняв сигнал лиха і о 4-10 почав підбирати пасажирів на шлюпках. До 9-ї ранку на його борт піднялись усі 712 вцілілих пасажирів «Титаніка», котрих доправили до Нью-Йорка, де їх
Пошуки 1517 загиблих, організовані компанією «Вайт Стар Лайн», тривали до кінця червня, завдяки чому з поверхні води і підтоплених шлюпок вдалось підняти 333 тіла, які доправлялись у Галіфакс (Ньюфаундленд) на упізнання. Там же поховали 150 загиблих, а решту відправили до Нью-Йорка і Саутгемтона. Останніми, 8 червня, були знайдені тіла стюарта і помічника стюарта, яких після опізнання, поховали у водах Атлантики. Вони були серед 609 загиблих членів екіпажу «Титаніка», включно з капітаном Едвардом Смітом, який навіть не намагався врятуватись, усамітнившись на капітанському містку. Загинув і Томас Ендрюс, конструктор найбільшого у світі пароплава, який супроводжував своє дітище під час його першого рейсу.
Катастрофа «Титаніка» стала новиною всесвітнього масштабу. Його загибель залишалась найбільшою морською кораблетрощею свого часу й до 20 грудня 1987 року, коли зазнав аварії філіппінський паром «Донья Пас», який забрав життя понад 4 тисячі чоловік, була найбільшою за кількістю загиблих катастрофою на морі в мирний час.
У 1985 році уламки «Титаніка» виявила спільна американо-французька експедиція на глибині 3750 метрів на відстані близько 800 кілометрів від острова Ньюфаундленд. Поганий стан носової та кормової частин і їх глибоке занурення в мул не дають можливості підняти уламки паропалава на поверхню.
Остання врятована з «Титаніка» людина, якій на момент катастрофи було два місяці, померла у 2009 рці.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Катастрофа «Титаніка» (інфографіка)
• Загибель «Британіка», 1916
• Найбільший вибух доатомної ери, 1917
• Загибель «Адмірала Нахімова», 1986
• Загибель підводного човна «Комсомолец», 1989
• Загибель підводного човна «Курськ», 2000
• Загибель лайнера «Коста Конкордія», 2012