Тривалий період релігійних війн у Франції почався у 1560 році, коли ряд представників протестантської знаті здійснили невдалий заколот проти короля Франциска II Валуа, який знаходився під впливом войовничого католицького роду Гізів. Спроба змовників викрасти короля зазнала невдачі, їх лідери були страчені разом з кількома тисячами послідовників, проте кількарічне протистояння завершилось у 1563 році укладенням Амбуазського миру за участю королеви-матері Катерини Медичі і лідера гугенотів Гаспара II де Коліньї, яким проголошувалась свобода віросповідання і право протестантів здійснювати богослужіння у певних місцях.
Друга спроба гугенотів викрасти короля, на цей раз уже Карла IX, привела до чергової релігійної війни у 1567 році — незважаючи на те, що на боці протестантів виступили війська пфальцграфа Рейнського, католики були близькі до успіху, проте через фінансову скруту у 1568 році були змушені погодитись на перемир'я. Війна продовжилась через півроку, коли на підмогу гугенотам прибув загін голландських протестантів на чолі з Вільгельмом Оранським — Третя релігійна війна у Франції закінчилась підписанням 8 серпня 1570 року Сен-Жерменського договору, який гарантував гугенотам свободу віросповідання у всій Франції, крім Парижа, з правом на кальвіністське богослужіння в межах двох міст кожного губернаторства та право займати державні посади.
Нантський едикт був скасований 17 жовтня 1685 року Людовиком XIV, який заборонив протестантизм у Франції, — це привело до масової еміграції гугенотів, передусім в Голландію, Англію та Швецію. Лише в 1787 році Людовик XVI Версальським едиктом заборонив будь-яке переслідування протестантів, а їх повна політична, релігійна і громадянська реабілітація відбулась через два роки з перемогою Французької революції, коли Національні установчі збори Франції прийняли «Декларацію прав людини і громадянина».
Коментарі
Дивіться також
• 95 тез Мартіна Лютера, 1517
• «Акт про супрематію» Генріха VIII, 1534
• Теократична диктатура Жана Кальвіна, 1541
• Варфоломіївська ніч, 1572
• Коронація Генріха IV Бурбона, 1594
• Декларація прав людини і громадянина, 1789