Ракетні і супутникові технології, основи яких були закладені ще у 1920-і роки, почали бурхливо розвиватись по закінченні Другої світової війни, коли в епоху Холодної війни науково-технічне і військове суперництво стало вагомим аргументом у протистоянні СРСР і США. Почавши у 1947 році з льотних випробувань зібраних у Німеччині перших у світі балістичних ракет дальньої дії «Фау-2», вже через рік в СРСР з'явилась створена під керівництвом Сергія Корольова її модифікація «Р-1». Ще через два роки почалось створення двоступінчатої міжконтинентальної балістичної ракети «Р-7», на базі якої за пропозицією Корольова у 1954 році була започаткована програма з виведення на навколоземну орбіту штучного супутника.
Загалом успішні випробування «Р-7» пройшли у серпні-вересні 1957 року і вже у жовтні її модифікована версія з космодрому Тюратам (тепер відомого як Байконур) в Казахстані вивела на орбіту перший штучний супутник Землі.
Цей успіх дозволив СРСР у травні 1959 року розпочати розробку пілотованого комплексу «Восток», вивчення можливості створення якого тривало вже два роки. У червні Сергієм Корольовим були сформульовані основні вимоги для потенційних космонавтів — чоловік віком 25-30 років, ростом до 1 м 75 см і вагою менше 72 кг — й у вересні почався відбір перших претендентів з числа військових льотчиків.
З двох сотень кандидатів відбір пройшло 20 чоловік, які 7 березня 1960 року розпочали підготовку у спеціально створеному в містечку Зелене (нині Зоряне) під Москвою тренувальному центрі. 30 травня група претендентів скоротилась до шести, двох з яких у липні довелось замінити через незадовільний стан здоров'я, і після здачі 17 січня 1961 року іспитів, що включали письмовий тест і випробування на тренажерах, спеціальна комісія склала рейтинговий список кандидатів у космонавти: Юрій Гагарін, Герман Титов, Григорій Нелюбов, Андріан Ніколаєв, Валерій Биковський і Павло Попович.
Тим часом ще у квітні 1960 року конструкторське бюро Корольова завершило розробку проекту першого космічного корабля, який отримав назву «Восток 1КП». 15 травня він був успішно відправлений на орбіту, правда, на 64-у витку навколо Землі через збій системи управління вийшов з-під контролю. Запуск, здійснений 28 липня з собаками Чайка і Лисичка на борту, закінчився вибухом на 19-й секунді після старту, на відміну від запущеного 19 серпня корабля «Восток 1К-3», на борту якого були собаки Білка і Стрілка, а також кролик, 42 миші, 2 щурі, мухи, кілька рослин і грибів. Усі вони вижили і після 17 обертів навколо Землі за 25 годин польоту успішно приземлились за 10 км від заданої точки поблизу Кустанаю (Казахстан).
Білка і Стрілка стали першими тваринами, які здійснили орбітальний політ, проте апарат, що повернув їх на Землю, — лише другим після американського супутника «Discoverer 13», який 9 днів перед цим успішно повернувся з космосу.
Два наступних випробування в рамках програми «Восток», проведених у грудні 1960 року, закінчились невдало, але поспіх у прагненні випередити США у «космічних перегонах» змушував інтенсифікувати роботу: довелось відмовитись від системи аварійного порятунку на старті, системи м'якої посадки та резервної гальмівної системи й після лише двох успішних запусків 9 та 25 березня 1961 року, в ході яких провели випробування скафандрів, і продовжили вивчення впливу невагомості на психофізичний стан собак, було прийнято рішення про готовність до запуску в космос пілотованого людиною корабля. 3 квітня воно було розглянуте і схвалене на пленумі ЦК КПРС під головування Микити Хрущова й 8 квітня державна комісія затвердила відповідне політне завдання: «Виконати один виток навколо Землі на висоті 180-230 кілометрів тривалістю 1 година 30 хвилин з посадкою в заданому районі. Мета польоту — перевірити можливість перебування людини в космосі на спеціально обладнаному кораблі, перевірити обладнання корабля в польоті, перевірити зв'язок корабля з Землею, переконатися в надійності засобів приземлення корабля і космонавта».
Вранці 11 квітня 1961 року ракета-носій «Восток К» з прикріпленою до неї капсулою «Восток 3КА» прибула до місця старту на космодромі Тюратам. О 10-й годині за московським часом Юрій Гагарін і його дублер Герман Титов отримали план-завдання польоту, після чого пройшли медичне обстеження і о 6-й вечора відправились на відпочинок. Наступного дня о 5-30 їх розбудили і після сніданку обох привезли на стартовий майданчик. Одягнувши скафандр, Гагарін увійшов до космічного корабля, о 7-10 включив радіозв'язок. Наступні дві години він провів за розмовами зі спостережним центром і о 9-07 12 квітня 1961 року за командою Сергія Корольова «Восток 1» почав політ. Через 10 секунд корабель вийшов на орбіту, після чого від нього відділилась капсула з космонавтом, з яким підтримувався двосторонній зв'язок.
Перший політ людини у космос відбувався в автоматичному режимі і тривав 1 годину 48 хвилин, за які було здійснено один обліт навколо Землі на висоті від 175 до 302 км. О 10-25, коли корабель перебував біля західного узбережжя Африки в районі Анголи розпочався спуск: від основного апарату відділився спеціальний модуль, який через конструктивний прорахунок, виявився зв'язаним з ним пучком дротів. О 10-35 у небі над Єгиптом дроти розірвались і модулі розділились, про що Гагарін, який попри 8-кратні перевантаження свідомості не втрачав, доповів у командний центр. На висоті 7 км від Землі він автоматично катапультувався і о 10-55 приземлився біля міста Енгельс у Куйбишевській (нині Саратовській) області Росії, за майже півтори тисячі кілометрів від запланованого місця.
Першими Гагаріна виявили місцеві селяни, й невдовзі до місця його приземлення прибули військові місцевого ракетно-зенітного дивізіону і евакуювали разом із знайденим за 16 км обгорілим спусковим модулем до Куйбишева.
Про політ Юрія Гагаріна було офіційно оголошено ще до його завершення. Це справило шокуюче враження на світ, особливо на США, які, як згодом з'ясувалось, СРСР випередив майже на рік. Політ першої людини у космос став тріумфом радянської космічної програми і протягом наступних десятиліть був неодноразово використаний пропагандою як доказ переваги соціалістичного укладу над капіталістичним.
За наполяганням Хрущова старшого лейтенанта Юрія Гагаріна було негайно, відразу після приземлення, підвищено у званні до майора і 14 квітня у Москві йому був влаштований урочистий прийом на Красній площі за участю вищого керівництва СРСР. Того ж дня його було нагороджено орденом Леніна з врученням зірки Героя Радянського Союзу і присвоєно звання «Льотчик-космонавт СРСР».
Через місяць з «Місією миру» Гагарін вирушив до Чехословаччини, Болгарії, Фінляндії, Великобританії, Польщі, Куби, Бразилії, Канади, Ісландії, Угорщини, Індії, Цейлону, Афганістану і Єгипту, де йому влаштовували тріумфальний прийом.
Через засекреченість радянської космічної програми і непросту біографію, в якій були і 10 років сталінських таборів, особа Сергія Корольова була засекречена аж до його смерті в 1966 році. Він був з почестями похований в Кремлівській стіні у Москві, де через два роки поховали і 34-літнього Юрія Гагаріна, котрий загинув під час тренувального польоту літака.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Перший штучний супутник Землі, 1957
• Політ першого американця навколо Землі, 1962
• Перша жінка-космонавт, 1963
• Перший політ людини на Місяць, 1969
• Перша посадка на Марс, 1976
• Перший космонавт незалежної України, 1997