Генерал Іді Амін прийшов до влади в результаті військового перевороту 25 січня 1971 року, коли усунув від влади самопроголошеного президента Мілтона Оботе, разом з яким 5 років перед тим вони позбавили влади першого президента незалежної Уганди Едварда Мутесу. Проголосивши себе президентом і верховним головнокомандувачем збройними силами Уганди, Амін зупинив дію конституції, передав урядові повноваження Раді оборони, яка складалась виключно з військових, і призначив офіцерів на ключові державні посади, абсолютну більшість яких до 1977 року зайняли одноплемінники Аміна, що був вихідцем невеликого племені каква, яке сповідує іслам і складає абсолютну меншість населення Уганди.
За посередництва Муаммара Каддафі Амін знайшов порозуміння з керівництвом СРСР і проголосив політику "африканського соціалізму", в ході побудови якого жорстоко переслідування опозицію, інтелігенцію та громадських активістів, націоналізував власність іноземних компаній та вислав з країни 80 тисяч азіатів, переважно індійців, експропріювавши їх майно. Це привело до міжнародної ізоляції Уганди та загострення стосунків із сусідніми Кенією і Танзанією.
Коли у листопаді 1978 року в автомобільній катастрофі постраждав віце-президент генерал Мустафа Адрісі, це було сприйнято ним як спроба замаху і вірні Адрісі війська підняли заколот, після придушення якого частина з них втекла до Танзанії. Розцінивши це як втручання у внутрішні справи Уганди, 1 листопада 1978 року Амін оголосив Танзанії війну, яку за півроку програв, незважаючи на підтримку Лівії та Організації Звільнення Палестини, — 11 квітня 1979 року загони Національного Фронту Визволення Уганди (UNLF) і танзанійської армії зайняли Кампалу, змусивши Іді Аміна рятуватись втечею до Лівії, звідки у 1980 році він переїхав до Саудівської Аравії.
У 1989 році Амін з невеликим загоном спробував повернутися до Уганди через Заїр (нині Демократична Республіка Конго), проте війська президента Заїру Мобуту Сесе Секо змусили його повернутися до Саудівської Аравії, де у віці приблизно 75 років Амін помер 16 серпня 2003 року від ниркової недостатності.
Погано освічений, ексцентичний та психологічнио неврівноважений, після розриву дипломатичних стосунків із Великою Британією у 1977 році Іді Амін проголосив себе королем Шотландії і підкорювачем Британської імперії, вимагаючи від королеви Єлизавети II передати йому повноваження правителя Британської Співдружності і перенести її столицю в Уганду, куди він мав намір також перенести і штаб-квартиру ООН, а в 1978 році оголосив війну США, яку завершив за один день перемогою.
Епатажна поведінка Аміна, яку вважають наслідком або сифілісу мозку або біполярного розладу, стала причиною багатьох непідтверджених чуток, зокрема про його канібалізм і особисту участь у масових стратах. Проте єдиним незаперечним фактом лишається те, що будівництво "африканського соціалізму" за приблизними оцінками Amnesty International коштувало до трьохсот тисяч життів угандійців, які стали жертвами масових етнічних і політичних переслідувань та позасудових розправ протягом усього восьмирічного правління Іді Аміна.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Переворот у Лівії, 1969
• Переворот в Уганді, 1971
• Повалення режиму Пол Пота, 1979
• Повалення імператора Бокасси, 1979
• Падіння диктатури Дювальє, 1986
• Геноцид в Руанді, 1994
• Загибель Муаммара Каддафі, 2011