Витоки метричної системи одиниць беруть початок у XVI столітті, коли фламандець Сімон Стевін опублікував працю «Десята», після якої в Європі почали широко використовуватись десяткові дроби. У XVII столітті англійський філософ Джон Вілкінс запропонував десяткову систему вимірювань на основі довжини і частоти маятника та кубічні стандарти об'єму. У 1670 році французький астроном Габріель Мутон запропонував десяткову систему вимірювання довжини на основі розмірів Землі.
До середини XVIII століття стандартизація мір і ваг між народами, які торгували і обмінювалися науковими ідеями один з одним, стала актуальним питанням. Іспанія, наприклад, взяла за основу одиниці виміру Франції, а Російська імперія — Англії. У 1783 році британський винахідник Джеймс Ватт, нарікаючи на складність обміну науковими даними з німецькими колегами, закликав до створення міжнародної системи одиниць на основі ідеї Вілкінса, пов'язавши довжину і масу через густину води. Така спроба була здійснена у Франції через шість років: король Людовик XVI схвалив створення спеціальної комісії з цього питання у складі авторитетних вчених того часу, таких як хімік Антуан Лавуазьє, астроном П'єр-Симон Лаплас і математик Адрієн-Марі Лежандр. Вона звернулась до представників США та Англії, щоб об'єднати зусилля, однак в силу різних причин це співробітництво не стало реальністю.
30 березня 1791 року Установчі збори затвердили стандарт довжини — один метр визначався як одна сорокамільйонна довжини Паризького меридіану. 5 жовтня 1793 року Франція введа десяткову систему вимірювання часу — доба була поділена на 10 годин, що складались зі 100 хвилин по 100 секунд кожна; «революційний» тиждень складався з 10 днів. Однак через те, що рік містив 365 днів, довести реформу календаря до логічного завершення не вдалось, а сам календар не набув популярності, особливо через 10 днів у тижні. У метричній системі мір, запровадженій Установчими зборами Франції 7 квітня 1795 року, десятична міра часу вже не була обов'язковою, а в 1806 році імператор Наполеон Бонапарт офіційно відмінив дію «революційного» календаря.
Французька метрична система мір запроваджувала 5 одиниць — метр для вимірювання довжини, гектар (10 0002 метра) для вимірювання площі, стер (1 м3) — для вимірювання об'єму твердих тіл, літр (0,001 м3) — для вимірювання об'єму рідин і грам для вимірювання маси тіл. Також були запроваджені десяткові частки мір — одиниці с префіксами «кіло», «гекта», «дека», «деци», «санти» та «мілі». Остаточний стандарт метра та кілограма був уточнений в 1799 році і використовувався протягом наступних 90 років. Для кутових вимірів пропонувалось ділити прямий кут на 100 одиниць, що складались зі 100 сантиградусів, названих, як і міру температури, градусом Цельсія; у 1948 році Генеральна конференція мір і ваг, одна з трьох організацій, заснованих з метою підтримки міжнародної системи фізичних одиниць, відмінила використання градуса Цельсія як міри кутових величин.
12 лютого 1812 року декретом Наполеона нова система мір була запроваджена в усіх державних установах та стала обов'язковою в торгівлі, виробництві та в усіх закладах освіти. Завдяки наполеонівським завоюванням у Європі вона була прийнята в більшості європейських країн, включаючи Нідерланди, Німеччину, Італію. У 1858 році вона була прийнята в Іспанії та Латинській Америці. У Великій Британії були здійсненні десятки спроб введення метричної системи мір, однак всі вони зазнали невдачі. Остання масштабна урядова програма з цього питання була розпочата в 1965 році, однак станом на 2012 рік не всі її положення реалізовані. Уряд США законодавчо запровадив метричну ситему мір в 1866 році — як рекомендаційний, а в 1896 році — як обов'язковий захід. Проте він не знайшов законодачої підтримки в усіх штатах країни.
Протягом XIX і XX століть неодноразово переглядались еталони метричних величин і у 1954 році Міжнародним бюро з мір та ваг були запроваджені метричні стандарти електричних одиниць (ампер), температури (кельвін), освітленості (кандела), а у 1971 році — кількості речовини (моль). Разом із секундою, метром і кілограмом, як мірами часу, довжини і маси, відповідно, вони є достатніми для вимірювання або обчислення будь-якої відомої на сьогодні величини без посилання на інші міри або явища і нині є основними величнами Міжнародної системи одиниць (СІ).
У 2007 році 23-я Генеральна конференція мір і ваг дала мандат Міжнародному комітету мір і ваг замінити еталони-артефакти, які з часом зазнають природніх змін, на природні фундаментальні сталі: постійну Планка (елементарний квант, одинична порція, дії), елементарний електричний заряд, сталу Больцмана (визначає зв'язок між температурою та енергією), число Авогадро (визначає кількість структурних одиниць речовини) та сталу Джозефсона (квант магнітного потоку). Ця робота тривала понад десятиліття і завершилась 16 листопада 2018 року затвердженням нового визначення кілограма. Офіційно зміни набувають чинності у травні 2019 року, коли всі одиниці системи СІ будуть визначатись через фундаментальні — вічні й незмінні — константи природи.
Станом на 2019 рік метрична система мір і ваг прийнята в якості офіційної усіма країнами світу, за винятком М'янми, Ліберії та США.
Коментарі
Дивіться також
• Проголошення Французької Республіки, 1792
• Кодекс Наполеона, 1804
• Загальна теорія відносності, 1916