Йосиф Джугашвілі народився у 1879 році у Грузії, на той час частині Російської імперії, у сім'ї шевця і прибиральниці. П'ятнадцятилітнім закінчив духовне училище в Горі і поступив до Тифліської духовної семінарії, з якої був виключнений в 1899 році за революційну діяльність у складі грузинської соціал-демократичної організації, до якої вступив рік перед тим.
У 1902-13 роках Джугашвілі шість разів заарештовувався, був засуджений, чотири рази тікав з місць заслання. Перейшовши 1903 до більшовиків, у 1906-07 роках займався грабежами і розбоями для поповнення партійної казни, а в 1912 році за ініціативою Володимира Леніна став членом ЦК Російської соціал-демократичної робітничої партії.
З 1917 року Сталін (псевдонім взятий в 1913 році) — член Політбюро ЦК більшовиків, у 1917-22 роках — нарком у справах національностей радянської Росії. 3 квітня 1922 року Пленум ЦК РКП(б), обраний XI з'їздом РКП(б), запровадив нову апаратну посаду (без внесення в статут партії) генерального секретаря і її за пропозицією Григорія Зінов'єва і Лева Камєнєва та за підтримки Леніна, зайняв Йосиф Сталін.
В кінці цього ж року деспотичний стиль роботи Сталіна змусив Леніна написати «Лист до з'їзду», в якому генсек був названий надто грубим і нетерпимим, проте хвороба Леніна завадила йому взяти участь у роботі XII з'їзду РКП(б), що пройшов у квітні 1923 року, і зняти Сталіна з посади. «Лист до з'їзду» був оголошений лише в травні наступного року, однак підтримка Сталіна з боку Зінов'єва і Камєнєва, які втрьох протистояли Леву Троцькому, котрий після смерті Леніна претендував на роль першої особи партії, дозволила Сталіну залишитись на посаді.
Триумвірат Сталін-Зінов'єв-Камєнєв дав поштовх до узурпації влади Сталіним як в РКП(б), так і в країні вцілому, і до кінця 1920-х років він зосередив в своїх рукав всю її повноту, почергово знищуючи своїх соратників, конкурентів і ворогів — у 1925-у свої партійні пости втратив Троцький, у 1927-у — Камєнєв і Зінов'єв, у 1929-у — П'ятаков, Бухарін, Риков і Томський. Повновладним правителем СРСР Йосиф Сталін став у 1934 році, коли, після вбивства його останнього конкурента Сергія Кірова, т. зв. ХVII «з'їзд переможців» затвердив кардинальну перебудову системи партійно-державного устрою, чим закріпив фактичне зосередження влади в руках Сталіна.
Під приводом пошуку ворогів народу і боротьби із залишками капіталістичних класів шляхом їх ізоляції або ліквідації в країні почався масовий терор, який досяг свого апогею у 1937-38 роках — за період жовтень 1936 — листопад 1938 в країні було заарештовано 1 мільйон 710 тисяч чоловік, 724 тисяч з яких розстріляно, включаючи і компартійне та радянське керівництво і абсолютну більшість делегатів «з'їзду переможців».
Формально залишаючись лише одним із секретарів ЦК РКП(б), до 1953 року посада Сталіна як генсека в офіційних документах практично не згадувалась і по його смерті була перейменована у Першого секретаря ЦК КПРС; при цьому вона була вперше формально визначена як посада першої особи партії. У 1966 році вона знов була перейменована у Генерального секретаря і впереше зафіксована у статуті Компартії Радянського Союзу.
Коментарі
Дивіться також
• Смерть Леніна, 1924
• Беніто Муссоліні — диктатор Італії, 1924
• З'їзд «розстріляних переможців», 1934
• Карл Юнг «Діагностуючи диктаторів»
• Вінстон Черчілль — прем'єр Великобританії, 1940
• Убивство Лева Троцького, 1940
• Мао і Сталін в Москві, 1838 (фото)
• Смерть Сталіна, 1953
• Правила життя Йосифа Сталіна
• Винесення тіла Сталіна з мавзолею, 1961
• Микита Хрущов — перший секретар ЦК КПРС, 1953
• Михайло Горбачов — новий Генсек КПРС, 1985