Кардинал Кароль Юзеф Войтила був обраний 264-м Папою Римським 16 жовтня 1978 року і взяв собі ім'я Іван Павло ІІ на знак поваги до свого попередника, Івана Павла І, який очолював Святий Престол лише 33 дні. У цей час Церква перебувала у важкому стані, позаяк масовими ставали секуляризаційні процеси, відтак потребувала нових стратегій у релігійному житті. Як і його попередник він намагався скромно триматися на своїй посаді: Іван Павло II відмовився від церемонії коронації, замість якої була здійснена проста інтронізація, говорячи про себе, він використовував займенник "я" замість "ми", як це було прийнято в королівських осіб і попередніх очільників Ватикану. Відмовлявся він і від носіння папської тіари і постійно підкреслював зміст титулу папи Servus Servorum Dei (з лат. — "раб рабів Божих"). Для його понтифікату характерними були дві визначальні риси: значна кількість опублікованих праць (одних лише енциклік було 14) та постійні апостольські візити в Італії та до країн, де проживали католики (близько 250 поїздок, у тому числі 104 закордонних з відвідуванням 129 країн, не рахуючи повторних, і 1022 міст).
13 травня 1981 року на Івана Павла ІІ було скоєно замах членом турецького ультранаціоналістичного угрупування Мехметом Алі Агджою, в результаті якого Папа був важко поранений. Він пережив 5-годинну операцію і, незважаючи на велику крововтрату, вижив, й на четвертий день після замаху заявив, що пробачає свого кривдника. Через два роки Папа відвідав його у римській в'язниці і після 20-хвилинної розмови заявив: "Я говорив з ним як з братом, до якого маю повну довіру".
Понтифікату Івана Павла ІІ були притаманні активні екуменічні відносини. У 1979 році він відвідав Стамбул, у грудні 1987 року в Рим з візитом прибув Константинопольський Патріарх Димитрій, а в червні 1995 року — Константинопольський Патріарх Варфоломій І і тоді ж було підписано спільну заяву. У 1988 році делегація Ватикану взяла участь у святкуванні тисячоліття хрещення Русі. Налагоджувались стосунки і з протестантськими церквами. У 1980 році Ватикан відвідала британська королева Єлизавета ІІ, а через два роки вперше за майже півтисячоліття з моменту відділення англіканської церкви від католицької папа римський відвідав Великобританію, де разом з архиєпископом Кентерберійським Робертом Рансі підписав спільну заяву. У Римі побували лютеранські делегації. Іван Павло II був першим понтифіком, який відвідав православну країну (Румунія, 1999 року), лютеранську церкву (Рим, грудень 1983 року), переступив поріг синагоги (Рим, квітень 1986 року) та ввійшов в мечеть (Дамаск, травень 2001 року).
Значний вплив на розвиток взаємин між Ватиканом та США мало відвідування Іваном Павлом ІІ у 1979 році Білого дому і його зустріч з президентом Джиммі Картером. Доволі вагомою була зустріч понтифіка з Генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим 1 грудня 1989 року, одним із результатів якої став дозвіл на легалізацію в СРСР діяльності Української греко-католицької церкви. У червні 2001 року Іван Павло ІІ першим з римських пап відвідав Україну, де відправив меси у Києві та Львові, а також очолив божественну літургію східного обряду.
Виділявся Іван Павло ІІ і вибаченнями за помилки зроблені католиками, зокрема, перед китайцями, індіанцями, африканцями, юдеями (всього близько 100 вибачень з різних причин). Завдяки йому Католицька церква прийняла такі епохальні рішення, як реабілітація Галілео Галілея. Визнав він також вину Католицької церкви за масове знищення протестантів у Франції під час Варфоломіїівської ночі.
Іван Павло ІІ удосконалив законодавство Ватикану, у 1983 році видав Кодекс канонічного права Католицької церкви латинського обряду, в 1990 — Кодекс канонів Східних церков, що перебувають у єдності з Апостольським престолом, і завершив реформування римської курії, розпочате його попередниками.
Іван Павло ІІ відійшов у вічність 2 квітня 2005 року на 85-у році життя. Прощання з ним стало наймасовішою церемоніальною подією в світі. На траурній літургії були присутні близько 300 тисяч осіб, понтифіка проводжали в останню дорогу 4 млн паломників. Церемонія похорону Папи Римського Івана Павла ІІ відбулася 8 квітня у Ватиканському Соборі Святого Петра. На ній були присутні делегації з 176 країн, серед яких близько 100 країн представляли глави держав та урядів, а також кілька керівників міжнародних організацій, в т.ч. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан. Після молитви тіло Івана Павла ІІ було перенесене в грот базиліки (собору) Святого Петра і захоронене в капелі Матері Божої Ченстоховської, святої покровительки Польщі.
Коментарі
Дивіться також
• Другий понтифікат Бенедикта IX, 1045
• Латеранські угоди, 1929
• Замах на папу Івана Павла II, 1981
• Візит Івана Павла II в Україну, 2001