Народився майбутній письменник, філософ і учасник Французької революції 2 лютого 1740 року в Парижі в родині спадкового королівського намісника в провінціях Брессе, Бюже, Вальроме і Же графа Жан-Батіста Жозефа Франсуа де Сада. Його вихованням займалась мати та брат батька і по закінченні єзуїтського коледжу Людовика Великого 14-річний Донасьєн Альфонс Франсуа вступив до кавалерійського училища. Через три роки він взяв участь у Семилітній війні, яку завершив у чині капітана кавалерії. Після відставки він повернувся до Парижа, в 1763 році одружився і того ж року був уперше заарештований за скандальну поведінку в будинку побачень, висланий зі столиці, до якої отримав право повернутись лише через рік.
По смерті батька в 1767 році Донасьєн де Сад успадкував родові маєтки і його пост намісника, продовжуючи вести бурхливе світське життя, і в 1768 році був удруге заарештований, на цей раз за зґвалтування. Провівши в ув'язненні кілька місяців і відбувшись штрафом, рішенням короля Людовика XV він був звільнений і продовжив військову кар'єру, яку облишив 13 березня 1771 року у званні полковника кавалерії. З цього часу він почав писати, самотужки ставити власні п'єси у родовому маєтку. Пошук нових розваг став причиною порушення проти нього нової кримінальної справи по звинувачнню в «отруєнні і содомії» кількох жінок, заочного засудження до страти, втечі до Сардинії, де 8 грудня 1772 року маркіз де Сад був заарештований, втечі з тюрми і двох років переховування в родовому маєтку Шато-Ла-Кост у Провансі.
Кинутий дружиною і найближчим оточенням, стомлений роками самітницького життя, у 1775 році де Сад намагався зґвалтувати трьох місцевих дівчат з числа прислуги. Історія набула розголосу і він був змушений знову переховуватись за кордоном, звідки повернувся на початку 1777 року, щоб побачитись зі своєю помираючою матір'ю. Заарештований 13 лютого, 30 червня де Сад був засуджений до ув'язнення у Венсенському замку під Парижем, де у 1782 році закінчив роботу над своєю першою збіркою літературних творів, до якої увійшла п'єса «Діалог між священиком і вмираючим», що принесла йому славу письменника.
Переведений до Бастилії, у 1785 році де Сад за 37 днів написав роман «120 днів Содома, або Школа розпусти», через два роки — повість «Нещастя чесноти», а ще через рік — новелу «Ежені де Франваль». У липні 1789 року Бастилія була захоплена і розграбована революційно налаштованими парижанами, багато рукописів де Сада були втрачені, а він сам у цей час перебував у божевільні міста Шарантон під Парижем, звідки був звільнений 2 квітня 1790 року рішенням Національної Асамблеї, яка зняла з нього всі звинувачення. Наступного дня мадам де Сад домоглась розлучення, і у серпні громадянин Донасьєн Сад оселився у молодої актриси Марі Констанс Ренель, яка стала його коханкою на весь наступний період його життя.
У 1791 році де Сад опублікував роман «Жюстина, або нещастя чесноти», в театрі «Комеді Франсез» відбулись прем'єри написаних ще в Бастилії п'єс «Граф Окстьєрн, або Наслідки розпусти» і «Жан Олені, або Облога Бове», завдяки яким він зажив слави успішного драматурга. Продовжуючи писати, з проголошенням Першої республіки де Сад попри дворянське походження брав участь в роботі різноманітних комісаріатів, був присяжним революційного трибуналу й активним борцем за дехристианізацію Франції. Користуючись своїм положенням, він запобіг внесенню імен своїх аристократичних родичів у список переслідуваних осіб, активно виступив проти терору Максиміліана Робесп'єра, за що був знятий з усіх посад і 8 грудня 1793 року — заарештований. 27 липня 1794 року революційним трибуналом де Сад був засуджений до страти і від гільйотини його врятував лише Термідоріанський переворот, який відбувся того ж дня.
Після звільнення з ув'язнення де Сад був змушений продати свій зруйнований і розграбований в ході революції замок Ла-Кост, проживав у бідності, перебиваючись тимчасовою роботою, допоки 6 березня 1801 року не був заарештований як автор порнографічних творів. Через два роки до звинувачень додалась спроба спокусити співкамерників, і 27 квітня 1803 року Донасьєн де Сад був знову поміщений у божевільню міста Шарантон, де й помер через 11 років.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН