Після Жовтневої революції в Росії владу в Баку захопили есери і більшовики, серед яких головну роль відігравали вірмени на чолі зі Степаном Шаумяном, надзвичайним комісаром у справах Кавказу. Частини Червоної Армії Бакинського Ради також складалися переважно з вірмен, і в числі командирів було чимало членів вірменської партії Дашнакцутюн, основою ідеології якої був войовничий націоналізм.
Перші зіткнення в Баку почались 30 березня, коли в порт Баку для захисту місцевих мусульман прибули збройні підрозділи мусульманської Дикої дивізії, — Шаумян спробував роззброїти їх, але вийшло навпаки і був обстріляний та роззброєний більшовицький загін. Скориставшись приводом, більшовики розпочали репресії проти націоналістичної партії «Мусават» («Равенство»), яка представляла інтереси мусульман Баку і практично не була представлені у владних органах міста.
Більшовиків підтримали дашнаки: мусульманські райони Баку зазнали бомбардувань з аеропланів і обстрілів з моря. Погано озброєні загони мусаватистів не змогли протистояти нападу і 2 квітня погодились на виведення з міста підрозділів Дикої дивізії і визнання Бакинської ради єдиною влади в місті — вранці на азербайджанських будинках з'явились білі прапори. Але найтрагічніші події розгорнулись після прийняття ультиматуму, коли збройні формування дашнаків влаштували грабежі, підпали і вбивства в мусульманських кварталах міста: практично все мусульманське населення було вигнано з міста або вирізано. На п'ятий день погрому, частина міста була у вогні, а вулиці залишилися заповнені убитими і пораненими, які практично всі були мусульманами. За різними оцінками, під час березневих подій тільки в Баку загинуло від 3 до 12 тисяч чоловік. З урахуванням числа жертв, березневі події були одним з найбільш кривавих епізодів в ході російської революції.
Одночасно з бакинськими погроми пройшли в інших містах Азербайджану, де спалювались міста і селища, а мирні жителі гинули тисячами.
Шаумян вважав березневі події тріумфом радянської влади у Закавказзі. У роки радянської влади історія березневих подій фальсифікувалася і подавалась як заколот мусаватистів проти більшовиків. Радянська історіографія створила міф про Бакинську комуну, комісарів якої підносили як героїв. У липні 1918 року влада в Баку перейшла до меншовиків, і бакинські комісари були рятуватися втечею в Красноводськ, де були розстріляні місцевими есерами за втрату Баку.
У 1998 році президент Азербайджану Гейдар Алієв оголосив 31 березня «Днем геноциду азербайджанців» у пам'ять про загиблих у березні 1918 року.
Коментарі
Дивіться також
• Депортація кримських татар, 1944
• Волинська різанина, 1943
• Геноцид в Руанді, 1994
• Різанина у Сребрениці, 1995