Невдовзі після захоплення влади більшовицьке керівництво почало комуністичні перетворення, які були практичним втіленням програмових РКП(б). В Україні такий курс реалізовувався з 1919 року. Його найхарактернішою рисою стала відмова від ринкових важелів регулювання економічного життя. Таке господарювання поставило країну на межу повного колапсу — навчені досвідом примусової реквізиції товарних запасів хліба (продрозкладки) на користь держави, селяни почали різко скорочувати посівні площі.
Наприкінці 1920 року влада зробила спробу доповнити розкладку вирощеної селянами продукції розкладкою засіву й обробітку землі, тобто зробити їхню працю примусовою. Зокрема, слідом за відповідними рішеннями в РСФРР Раднарком УСРР 25 грудня 1920 року ухвалив постанову "Про проведення весінньої посівної кампанії", згідно якої в Харкові створювалася Центральна посівна комісія, а в губерніях, повітах, волостях та селах — відповідного рівня місцеві посівні комісії. Головним їх завданням визначалося розширення площі засівів до рівня 1916 року. На низовому рівні керівництво комісіями мало зосередитися в руках комнезамів, тобто тих селян, яких, через їх малоземельність, нова розкладка не стосувалася. Незабаром, однак, стало зрозуміло, що подібний шлях веде у безвихідь, у тому числі і через нестачу сил примусу.
Таким чином, на початку 1921 року економіка країни рад опинилася у вкрай важкому становищі. Вже були проїдені запаси та резерви дореволюційного періоду, витрачено золото та інші банківські цінності, емісія давала все менше зиску, основний капітал зношувався і не відновлювався. Мобілізаційна модель економічної політики вичерпала себе. Необхідні зміни у Кремлі розпочали із найважливішого — зі зміни у підходах до заготівлі продовольства.
Про потребу заміни продрозкладки продподатком вперше публічно було заявлено 4 лютого 1921 року у Москві на конференції металістів. То була резолюція на доповідь Леніна, яку сам Ленін і написав. Вже 8 лютого на засіданні політбюро ЦК РКП(б) було вирішено створити комісію у складі Валерія Осинського, Льва Каменєва та Олександра Цюрупи, якій В. Ленін передав "Попередній, чорновий начерк тез відносно селянства". Саме в цьому документі вперше беззаперечно пролунала ленінська директива: "Задовольнити бажання безпартійного селянства про заміну розкладки (в розумінні вилучення лишків) хлібним податком". 19 лютого комісія звітувала перед політбюро ЦК РКП(б) документом з назвою "Проект постанови ЦК про заміну розкладки натуральним податком", який було ухвалено розіслати усім членам ЦК для обговорення.
У Харкові до таких змін виявилися неготовими. На пленумі ЦК КП(б)У, який відбувся 27 лютого, було вирішено вважати недоцільною заміну продрозкладки продподатком у всеросійському масштабі, а для України такий підхід взагалі визнавався неприйнятним. Проте — і в цьому разі відіграла свою роль централізаторська суть більшовицької партії — ще одним пунктом було відзначено, що у разі ухвалення такого рішення в межах РСФРР все-таки застосувати його і в Україні.
Таким чином, перша реакція компартійного керівництва УСРР на пропозицію відступитися від вже впроваджених в життя засад комунізму була відверто негативною. Однак це рішення не оприлюднювалися у радянських збірниках документів збірниках, щоб не ламати радянську схему історії. Втім, після відповідної резолюції Х з'їзду РКП(б) у керманичів УСРР не залишилося прав вибору. Новий стратегічний курс 15 березня отримав схвалення у резолюції Х з'їзду РКП(б) "Про заміну розклади натуральним податком". 21 березня 1921 року Всеросійський ЦВК затвердив постанову "Про заміну продовольчої та сировинної розклади натуральним податком". Тож і українські функціонери були змушені керуватися затвердженими рішеннями.
Щоб переконати партійців у необхідності нового і згубності старого підходу Кремль вдався до термінологічних хитрощів. Впроваджувану в життя у попередні роки програму комуністичного будівництва було означено терміном "воєнний комунізм". Цей тогочасний неологізм мав запевнити всіх, що, мовляв, більшовики, оголосивши у 1918 році курс на комуністичне будівництво та ухваливши через рік програму РКП(б), зовсім не збиралися все схвалене брати одразу брати до виконання. Новий курс почав означатися як "нова економічна політика" або скорочено — неп, причому без лапок і з маленької літери. Запровадження продподатку стало лише першим, але найвагомішим кроком у повороті до непу.
Партія зупинила комуністичне будівництво не з власної волі. Суть альтернативи, яка стояла на початку 1921 року, чітко висловила резолюція Всеукраїнської наради КП(б)У від 2 травня: "Перед пролетарською партією стояла двоякого роду можливість: або, не чекаючи допомоги західноєвропейського пролетаріату, в обстановці тимчасової міжнародної ізольованості російської революції, піти на відкриту громадянську війну з масою селянства і покласти весь тягар російської революції на плечі кількісно ослаблого, фізично виснаженого, знекровленого трирічною війною російського пролетаріату, або, пішовши на економічні поступки селянству, зміцнити шляхом угоди з ним соціальну основу Радянської влади і революції".
Запроваджений у 1921 році неп, практичне втілення якого в Україні загальмувалося спочатку через перенесення продподатку вже на наступний врожай, а потім і через голод 1921-23 років, допоміг відбудувати економіку і накопичити певні ресурси. Але його успіхи не змусили компартійне керівництво переглянути заплановані раніше шляхи до комунізму. Економічна політика доби непу з її частковим дозволом на приватну власність і вільну торгівлю в уявленнях керівних кіл СРСР залишилася несумісною з комуністичним майбутнім. Тому, як тільки-но з'явилася можливість, комуністичний штурм, тепер вже під сталінським гаслом "Великого перелому", було відновлено.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Повстання отамана Григор'єва, 1919
• Захоплення більшовиками Харкова, 1919
• Голод в Україні, 1921
• Початок суцільної колективізації, 1929
• Голодомор в Україні, 1932
• Боротьба з «петлюрівською українізацією», 1932