Корсіканець за походженням, Наполеон, один з найвизначніших військових стратегів в історії, зробив стрімку кар'єру у Французькій революційній армії в 1790-і роки. У 1799 році, коли Франція перебувала в стані війни практично з усією Європою, Наполеон повернувся до Парижу після Єгипетського походу, позбавив влади уряд і фактично врятував Францію від катастрофи.
Як Перший консул, Бонапарт зумів залагодити конфлікт з католицькою церквою, розправитися з якобинцями, що поклало край революційній анарахії і розпочати проведення державно-адміністративних і правових реформ. Усвідомлюючи, що розробка єдиного для всієї країни зведення законів, зрозумілого кожному французу, це одне із вирішальних завдань нової влади, 19 брюмера VIII року (10 листопада 1799 року) Наполеон віддав розпорядження про складання Цивільного кодексу, робота над яким почалась 12 серпня 1800 року.
Для отримання відгуків про про проект Кодексу консулат надіслав його до Касаційного суду і до всіх 29 апеляційних судів з проханням за три місяці надіслати зауваження і пропозиції міністру юстиції. 17 липня 1801 року на пленарному засіданні Державної ради розпочалось обговорення Кодексу і поправок до нього, після чого почалось його поетапне прийняття. Через складну систему голосування за законодавчі акти, ця процедура затягнулась, що спонукало Наполеона 18 березня 1802 року реформувати законодавчі органи так, щоб в них не залишилось представників опозиції і, починаючи з 9 вересня, було прийнято 36 окремих законів для впровадження Кодексу, після чого 6 березня 1804 року Наполеон доручив провести ситематизацію та нумерацію його статей.
13 березня 1804 року «Цивільний кодекс французів», який об'єднував 36 прийнятих законів, був прийнятий Трибунатом (один із чотирьох спеціальних органів Французької Республіки, що за конституцією 1799 року призначався виключно для прийняття або відхилення законів без права внесення поправок), після чого 21 березня 1804 року був затверджений Законодавчим корпусом (орган з 300 депутатів, що мав право вето) і того ж дня введений в дію указом першого консула Наполеона Бонапарта.
«Кодекс Наполеона» відкинув існуючі відмінності і привілеї громадян різних станів, закріпив секуляризацію сімейних відносин, рівність всіх учасників цивільного процесу, недоторканність приватної власності та свободу укладення цивільно-правових договорів. Стрункість викладу, кодифікація правових понять, чіткість формулювань і визначень поряд із прогресивними правовими нормами стали причинами ротйняття «Кодексу» прямо або опосередковано в юридичні системи десятків країн світу, і не лише тих, що увійшли до складу Першої імперії чи стали її сателітами.
Більша частина із 2281 статей «Цивільного кодексу французів» за 200 років жодного разу не переглядалась, а для його відповідності вимогам часу було ухвалено понад чотириста законів, які привели до збільшення кількості статей до 2534 станом на 2016 рік, які зараз діють у Франції та її заморських територіях.
Коментарі
Дивіться також
• «Римський закон вестготів» короля Аларіха, 506
• Велика хартія вольностей, 1215
• Декларація прав людини і громадянина, 1789
• Білль про права, 1791
• Перша Французька Республіка, 1792
• Метрична система мір, 1795
• Переворот 18 брюмера, 1799
• Наполеон Бонапарт — імператор Франції, 1804
• Зречення Наполеона Бонапарта, 1814
• Правління 100 днів, 1815
• Правила життя Наполеона Бонапарта