Вірус лихоманки, викликаної невідомим вірусом, був ідентифікований в 1976 році після ряду масових смертей спочатку в Судані (червень), а потім у Заїрі (нині — Демократична Республіка Конго) поблизу ріки Ебола, назву якої він і отримав. Хвороба супроводжувалась сильним зневодненням організму, інтоксикацією, враженням кровосудинної системи і мала високу летальність — того року від епідемії в Судані загинуло 151 людина (50% інфікованих), а в Заїрі — 211 (90%). Як було встановлено пізніше, природній осередок вірусу Ебола розташований в тропічних лісах Західної Африки, а його переносником є фруктоїдні кажани та деякі дрібні наземні гризуни; передається він при прямому контакті з виділеннями інфікованого (кров'ю, слиною, сечею, спермою людини чи тварини) через слизову оболонку або мікротравми на шкірі.
Наступний великий спалах вірусу Ебола стався 1995 року в Демократичній республіці Конго, де загинуло 254 чоловіка, Уганді в 2000-у році (224 померлих) та знову в Конго — 2003 рік (128 померлих), 2007 рік (264 померлих). Через тиждень після того, як 19 березня 2014 року Міністерство охорони здоров'я Гвінеї повідомило про спалах невідомої лихоманки, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) заявила, що чотири південно-східні райони Гвінеї, а також сусідні райони Ліберії та Сьєрра-Леоне знаходяться під загрозою епідемії лихоманки Ебола. Спеціалісти ВООЗ встановили, що причиною поширення хвороби стала смерть дворічної дитини 28 грудня 2013 року, після чого протягом місяця померло троє її родичів.
До кінця травня загальна кількість хворих в Гвінеї, Ліберії та Сьєрра-Леоне становила 281 людину, 186 з яких померло; 25 травня перші померлі від Еболи були зафіксовані в Нігерії, а 29 серпня — в Сенегалі. У зв'язку з надзвичайно географічно великим поширенням лихоманки Ебола, відсутністю ефективного лікування та великою смертністю, 8 серпня 2014 року ВООЗ оголосила стан епідемії, що загрожує всьому світу, і закликала країни світу допомогти постраждалим регіонам Африки. Цього ж дня в Гвінеї, Ліберії та Сьєрра-Леоне силами військ були встановлені санітарні кордони навколо постраждалих регіонів. Це привело до обвалу транскордонної торгівлі та гіганського росту цін на продукти харчування і товарів першої необхідності. Особливо критична ситуація склалась в Ліберії, де із-за забобонів місцевого населення, що лікарні є розповсюджувачем хвороби, до кінця серпня практично повністю була паралізована система охорони здоров'я.
30 вересня 2014 року перший смертельний випадок лихоманки Ебола був діагностований в США, 6 жовтня — в Іспанії, 9 жовтня — в Чехії. Станом на 10 жовтня 2014 року всього у світі було зареєстровано 8376 випадків з підозрою на лихоманку Ебола, в результаті захворювання якою загинуло 4024 людини; жодних ефективних ліків проти неї на даний момент не існує.
Коментарі
Дивіться також
• Пандемія «іспанського грипу», 1918
• Протитуберкульозна вакцина БЦЖ, 1921
• Вакцина проти поліомієліту, 1959
• Епідемія ВІЛ, 1983
• Вірус Ебола в Ліберії, 1961 (фото)
• Найжахливіші пандемії (інфографіка)