Заборона на морську торгівлю була вперше введена імператором Чжу Юаньчжаном з династії Мін в 1371 році для боротьби с піратами. Після прибуття до Китаю португальців у 1553 році їм було дозволено торгувати в Макао, а в 1567 році заборона на морську торгівлю була знята для міст Гуанчжоу, Цюаньчжоу і Нінбо. Вона була поновлена у 1647 році, коли до влади прийшла династія Цін, яка таким способом намагалась блокувати китайських піратів, що діяли в околиці острова Формоза (нині — Тайвань).
З появою у Китаї британських торгових кораблів політика ізоляціонізму була дещо ослаблена і для іноземних суден був відкритий лише один порт Гуанчжоу, через який продавались лише китайські товари й був заборонений імпорт. Тривалий час цю нерівноправність не вдавалось подолати дипломатичним шляхом і з кінця XVIII століття Британська Ост-Індська компанія почала контрабандно ввозити до Китаю бенгальський опіум. Незважаючи на її повністю нелегальний характер, торгівля опіумом була підтримана британським урядом і з 1833 році, коли монополія на неї Ост-Індської компанії була ліквідована, контрабанда опіуму набулала гігантських розмірів.
Для боротьби з нею Лінь Цзе-сюй, імператорський намісник провінцій Хунань і Хубей, у 1838 році отримав надзвичайні повноваження для розслідування справ, пов'язаних з опіумом, і став командувачем військового флоту в провінції Гуандун, де він розгорнув активну діяльність і на початку 1839 року підготував звернення до королеви Вікторії, пропонуючи заборонити наркотик на землях Британської імперії. Не отримавши належної відповіді, Цзе-сюй видав наказ про заборону контрабанди опіуму англійськими торговцями — 18 березня 1839 року, заблокувавши іноземні факторії в Гуанчжоу, він в ультимативній формі домігся здачі англійцями всього нявного наркотику, кілька тон якого було знищено.
Шляхом перехоплення суден контрабандистів та неодноразових блокад Гуанчжоу китайським урядом у листопаді 1839 року Цзе-сюй домігся від головного суперінтенданта британської торгівлі в Китаї Чарльза Еліота надання письмового зобов'язання припинити участь у торгівлі опіумом. Окрилений успіхом, імператор Даогуан у грудні 1839 року повністю заборонив входження до китайських портів суден з Англії та Індії. Британія використала це як привід до війни, яку оголосила у квітні 1840 року — у червні до берегів Китаю прибула британська ескадра і розпочала блокаду та обстріли китайських портів у Жовтому морі.
Після того як англійці увійшли в устя ріки Байхе, загрожуючи містам Тяньцзинь і Пекіну, китайський імператор погодився на мирні переговори, які перевались коли британці дізнались, що у провінцію Гуандун таємно відправлені китайські армія і флот, — англійська ескадра почала обстріл Гуанчжоу з моря, висадила на берег десант, який взяв місто в облогу. Незважаючи на те, що 26 травня 1841 року китайці знову погодились на мирні переговори, британці направили до берегів Китаю додатковий флот і практично без бою зайняли порти Чженьхай, Нінбо і розпочали наступ вглиб континенту.
Загалом Перша опіумна війна тривала три з половиною року і завершилась у серпні 1842 року підписанням Нанкінського договору, за яким Китай був змушений відкрив для англійських суден п'ять своїх портів, виплатити сріблом 23 мільйона доларів контрибуції і передати під юрисдикцію Британії острів Гонконг.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Нанкінський договір, 1842
• Колонія Гонконг, 1898
• Придушення Боксерського повстання, 1900
• Синьхайська революція, 1911