Конституція СРСР 1977 року (а слідом за нею і конституції союзних республік) запроваджувала однопартійний політичний лад, визначаючи КПРС "керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром його політичної системи, державних і громадських організацій". Монополія на владу в руках однієї партії призвела до "застою" в її лавах та стагнації держави. Політика "гласності" у період перебудови, започатковані Генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим, та масові кадрові ротації в КПРС послабили авторитет партії, проте діюча конституція консервувала політичну систему й унеможливлювала відповідь на поточні виклики. Принципове рішення про перегляд відповідної статті Конституції СРСР було прийняте на ХІХ партконференції КПРС 28 червня — 1 липня 1988 року.
На фоні падіння довіри до влади унаслідок погіршення економічного становища в країні, загострення ситуації в Азербайджані, Грузії та Литві і передвиборчих перегонів у Російській Федерації, Україні та Білорусі в країні прокотилася хвиля мітингів. 4 лютого 1990 року у Москві на Манежній площі відбулася масштабна демонстрація. Близько 300 тисяч її учасників вимагали справжніх демократичних змін, що виражалися гаслами на кшталт "Відсторонити від влади КПРС" і "Вся влада радам". Одним з основних було і гасло з вимогою скасування 6-ї статті Конституції СРСР, що визначала однопартійність політичної системи. Увечері третього дня масових мітингів у Москві та в інших містах СРСР розширений пленум ЦК КПРС погодився з пропозицією Михайла Горбачова і проголосував за скасування однопартійної системи, фактично давши згоду на те, щоб альтернативні політичні партії та громадські організації мали можливість боротися за політичну владу в країні.
Незважаючи на втрату авторитету, на виборах до верховних рад Російської Федерації, України та Білорусі 4 березня 1990 року комуністам зі складнощами вдалося зберегти більшість, зокрема, шляхом призначення 100 депутатів за квотою КПРС.
Дискусії довкола нової редакції 6-ї статті Конституції на політбюро ЦК КПРС виявили три варіанти змін. Частина консервативних партійців (серед них секретар ЦК КПРС Єгор Лігачов і очільник КПУ Володимир Щербицький) висловлювались за такі поправки, які б не змінювали статусу Компартії. Реформатори (секретар ЦК КПРС Олександр Яковлєв, міністр закордонних справ Едуард Шеварднадзе) схилялись до справжньої, а не формальної редакції. Умовіні "центристи" (голова Ради міністрів СРСР Микола Рижков, колишній голова КДБ, народний депутат Віктор Чебриков) виступали за таке реформування, що залишало б за Компартією домінуючі позиції.
11 березня 1990 року пленум ЦК КПРС ухвалив рішення про внесення у порядку законодавчої ініціативи на позачерговий третій З'їзд народних депутатів СРСР проект змін до 6 і 7 статті Конституції СРСР. На порядку денному з'їзду, що розпочав свою роботу наступного дня у Кремлівському палаці з'їздів у Москві, були питання про підтвердження повноважень новообраних народних депутатів, про внесення змін і доповнень до Конституції СРСР та заснування посади Президента СРСР.
14 березня 1990 року З'їзд народних депутатів СРСР ухвалив закон "Про заснування посади Президента СРСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) СРСР", яким суттєво змінював низку статей Конституції. Нова редакція 6-ї статті проголошувала, що відтепер не лише КПРС, але й "інші політичні партії, а також профспілкові, молодіжні, інші громадські організації і масові рухи через своїх представників, обраних до Рад народних депутатів, і в інших формах беруть участь у виробленні політики Радянської держави, в управлінні державними і громадськими справами".
Одночасно прийнятий закон запроваджував посаду Президента СРСР та регулював його права та обов'язки, і 15 березня ним було обрано Генерального секретаря ЦК КПРС, Голову верховної ради СРСР Михайла Горбачова, який став першим і останнім Президентом Радянського Союзу.
Скасування монополії КПРС на владу легалізувало появу та діяльність на політичній арені СРСР громадських рухів та опозиційних партій. Першою легальною політичною партією в новітній Україні стала Українська Республіканська партія, заснована 30 квітня 1990 року на базі Української Гельсінської спілки під головуванням Левка Лук'яненка.
У радянській Україні 6-а стаття Конституції УРСР була скасована 24 жовтня 1990 року, а дозвіл на багатопартійність встановлювала відповідним чином відредагована 7-а стаття.
Коментарі
Дивіться також
• Перша конституція радянської України, 1919
• Курс на побудову комунізму, 1959
• Остання конституція УРСР, 1978
• Михайло Горбачов — новий Генсек ЦК КПРС, 1985
• Курс на перебудову, 1985
• Михайло Горбачов — Президент СРСР, 1990
• Перша заборона Комуністичної партії України, 1991
• Відставка Михайла Горбачова, 1991