Після зупинення Карлом Великим просування маврів у Європу на північному сході Піренейського півострова була створена конфедерація графств, залежних від імперії Каролінгів, відома під назвою Іспанська марка, яка в IX—XI століттях роспалась і на частині території якої сформувалось королівство Арагон. Паралельно на північному заході Піренеїв утворились ще ряд незалежних держав, які в ході Реконкісти поступово розширювали свої володіння на південь, і до середини XV століття, коли єдиною арабською державою на Піренеях залишився емірат Гранада, найсильнішими християнським державами були королівства Кастилія і Леон під управлінням Ізабелли та Арагон, де правив Фердинанд Католик.
Одружившись на своїй внучатій племінниці Жермені де Фуа, яка також доводилась племінницею французькому королю Людовику XII, Фердинанд Арагонський за підтримки Франції і шляхом інтриг намагався усунути зятя від влади, однак у 1506 році був змушений визнати його королівський титул. Проте правління Філіпа виявилось нетривалим — того ж року він помер від простуди у віці 28 році і влада в Кастилії знову перейшла до Фердинанда, який як регент своєї дочки правив наступні десять років. Його другий шлюб не дав спадкоємця по чоловічій лінії і зі смертю Фердинанда 23 січня 1516 року корони Кастилії, Леона, Валенсії, Неаполя, Сицилії і Сардинії, а також гігантські володіння в Америці та Африці перейшли під правління його дочки Хуани Божевільної, яка фактично стала першою королевою держави, котра в майбутньому почала іменуватись Іспанією.
Син Хуани і Філіпа Габсбурга Карл, який виріс і проживав у Фландрії, був оголошений генерал-губернатором і за його відсутності та фактичної недієздатності матері Арагоном правив позашлюбний син Фердинанда II архієпископ Сарагоси і Валенсії Алонсо Арагонський, а Кастилією і Леоном — Великий інквізитор Франсиско Хіменес де Сиснерос, який був давнім противником династії Габсбургів. Проте за посередництва папи римського Лева X він був змушений підкоритись волі імператора Максиміліана і вже 14 березня 1516 року у Толедо заочно коронував на престол Арагона 16-річного Карла Габсбурга, який прибув у свої нові володіння через півтора року і 4 листопада 1517 року отримав мовчазну згоду матері на співправління у Кастилії і Леоні.
Як нащадок трьох провідних династій Європи — французької Валуа, німецької Габсбургів та іспанської Трастамара — Карл успадкував також бургундські Нідерланди, Франш-Конте, Фландрію та Австрію і став першим королем, який правив Кастилією і Арагоном як єдиною державою, за що рядом істориків вважається родоначальником іспанської монархії, хоча формально першим титул іспанського короля став носити його син Філіп II, який зійшов на престол через сорок років. Об'єднавши у 1519 році під особистою унією Священну Римську та Іспанську імперії Карл Габсбург створив найбільшу християнську монархію, що стало причиною численних воєн, зокрема з Францією, Османською імперією та німецькими князями.
Остерігаючись своєї неврівноваженої матері, яка формально залишалась співправителем Кастилії, до її смерті в 1555 році Карл тримав Хуану фактично під домашнім арештом, але сам пережив її лише на три роки, — виснажений своїм майже 40-літнім правлінням, хворий на подагру та епілепсію, в 1554 році Карл Габсбург зрікся трону Сицилії, Неаполя та Мілану на користь сина Філіпа, якому наступного року передав правління Нідерландами та Іспанією, а в 1556 році на користь свого брата Фердинанда — від престолу Священної Римської імперії, і останні два роки свого життя провів усамітнено в монастирі Юсте на кордоні з Португалією.
Переживши свій «золотий вік» в другій половині XVI — першій половині XVII століття, Габсбурзька Іспанія почала занепадати після поразки у Тридцятилітній війні і підписання з Францією Піренейського миру, а зі смертю в 1700 році бездітного Карла II лінія іспанських Габсбургів повністю перервалась й влада перейшла до герцога Анжуйського Філіпа V, який став засновником іспанської гілки Бурбонів, які з 1589 року
Коментарі
Дивіться також
• Династія Габсбургів, 1273
• Падіння Гранади, 1492
• Карл V — король Німеччини, 1520
• Карл V — імператор Священної Римської імперії, 1530
• Віце-королівство Нова Іспанія, 1535
• Реставрація португальської монархії, 1668