Перша Фукусімська АЕС, що знаходиться за 230 кілометрів від Токіо, була запущена в експлуатацію в 1971 році і на момент аварії мала 6 енергоблоків та входила до числа 25 найпотужніших станцій у світі.
11 березня 2011 року на північно-східному узбережжі Японії стався землетрус силою 8,8 балів за шкалою Ріхтера, найбільший за всю історію наукових спостережень землетрусів у Японії. Це привело до загибелі 5178 людей і зникнення безвісті 8 606 осіб як безпосередньо від руйнувань, так і викликаного ним цунамі висотою до 12 метрів. Близько 100 300 будинків у країні були зруйновані стихією повністю або частково.
На Першій Фукусімській АЕС три працюючі енергоблоки були зупинені дією аварійного захисту, проте було перервано електропостачання (у тому числі від резервних дизельних електростанцій), необхідне для відводу залишкового енерговиділення реактора. 12 березня о 0:00 за київським часом була оголошена евакуація населення з 10-кілометрової зони навколо АЕС; пізніше зона була розширена до 20 кілометрів, а згодом до 30-ти.
12 березня о 8:36 за київським часом стався вибух на першому енергоблоці АЕС, у результаті якого зруйнувалося частина бетонних конструкцій зовнішньої оболонки блоку. Постраждали чотири працівника станції. З метою охолодження реактора було прийнято рішення заповнити його оболонки морською водою з розчином борної кислоти. Наступного дня вийшла з ладу система аварійного охолодження третього блоку, що привело до нового вибуху, який стався 14 березня. В результаті поранення отримали 11 чоловік.
З 15 по 18 березня вибухи відбулися ще на двох блоках, а 3-й та 4-й енергоблоки охопила пожежа, що привело викиду радіоактивних речовин у атмосферу. Зі станції евакуйований весь персонал. Вести боротьбу з катастрофою залишилися 50 інженерів, а також 80 солдатів самооборони. Силами вертольотної авіації, пожежників та поліції вдалось ліквідувати пожежі та налагодити роботи з наповнення водою гермооболонок атомних реакторів. До 27 березня на чотирьох постраждалих енергоблоках вдалось відновити роботу приладів управління і деякі робочі функції.
4 квітня для вирішення завдання екстренного відкачування високорадіоактивної води з підземних споруд енергоблоків було здійснене скидання у море приблизно 10 000 тон радіактивно зараженої води.
11 квітня стався 7-бальний землетрус, але ніхто з ліквідаторів не постраждав і всі аварійні операції були продовжені. З 17 квітня почалось спорудження системи з насосів, що відкачували б забруднену воду з підземних споруд, а також фільтрів, установлених зовні енергоблоків, для очищення води і теплообмінників для її охолодження; очищену і охолоджену воду планувалося заливати в назад реактори. Монтаж системи вдалось здійснити за 3 місяці. Це дозволило запобігти утворення постійного джерела забрудненої води. За наступні півроку була відкачана вся забруднена вода, повністю відновлене охолодження реакторів і завершена ліквідація аварії.
У середині грудня всі проблемні реактори АЕС були приведені в стан холодної зупинки. Ситуацію на АЕС «Фукусіма-1» вдалося стабілізувати. Наступний, більш складний, етап ліквідації наслідків аварії — витяг розплавленого ядерного палива з реакторів — японські фахівці почнуть проводити не раніше, ніж через 10 років.
Коментарі
Дивіться також
• Початок ядерної епохи, 1945
• Аварія на АЕС «Трі-Майл Айленд», 1979
• Бхопальська катастрофа, 1984
• Чорнобильська катастрофа, 1986