Тероризм у повоєнній Іспанії сягає корінням у 1960-і роки, коли на фоні загальної активізації протестного студентського руху в Західній Європі в Країні Басків виникла ліворадкальна націоналістична організація ЕТА, яка оголосила збройну боротьбу за незалежність батьківщини. Її першою жертвою став офіцер цивіьної гвардії, убиий 7 червня 1968 року під час звичайної дорожньої перевірки документів, і згодом до індивідуального терору проти політиків і військових додалось викрадення людей.
Незважаючи на отримання Країною Басків широкої автономії по смерті генерал Франко, терористична діяльність ЕТА продовжилась і в 1970-х роках, а з 1985 року до арсеналу її дій додались підриви бомб в людних місцях, які спричиняли велику кількість жертв, — до кінця століття від рук баскських бойовиків загинуло понад 800 чоловік (з них більше 300 цивільних). Попри оголошене керівництвом ЕТА у 1989, 1996, 1998 роках припинення терористичної діяльності, вона продовжувались і надалі по всій теиторії Іспанії, хоча й менш інтенсивно, особливо після атак на Нью-Йокрський торговий центр 11 вересня 2001 року, коли відбулось посилення і була налагоджена міжнародна координація антитерористичних заходів у багатьох країнах світу.
Тим не менш, 24 грудня 2003 року поліція виявила динаміт, закладений двома членами ЕТА у вагоні на залізничному вокзалі Чамартін у Мадриді, а 1 березня 2004 року поблизу іспанської столиці — автомобіль, начинений півтоною вибухівки. Тому, коли між 7:37 і 7:40 11 березня 2004 року на вокзалі Аточа в Мадриді у чотирьох приміських поїздах прогриміло 10 вибухів, від яких загинула 191 людина (серед них — двоє українців) і більше 2 тисяч було поранено, пресою і владою винуватцями теракту була зразу ж оголошена ЕТА. Поспішність висновків пояснювалась не лише великою кількістю жертв, але й тим, що теракт стався за три дні до парламентських виборів, що було використано опозиційними політиками для звинувачення влади у нездатності захистити громадян, а правлячою Народною партією — для закликів до посилення впроваджуваних урядом Хосе Аснара антитерористичних заходів.
На користь причетності баскських бойовиків до вибухів свідчило і використання в якості вибухової речовини тітадіна, який був вилучений поліцією за 10 днів до теракту в авто під Мадридом, а також виявлення 11 і 12 березня на станціях Аточа і Ель-Посо серед втраченого багажу ще трьох рюкзаків (два з них поліції довелось підірвати, а в третьому, з обірваним дротом, був вявлений мобільний телефон, що мав слугувати для активації вибуху), начинених 10 кг вибухівки кожен, що трактувалось пресою як стиль ЕТА.
Однак масштабність теракту, його проведення рівно через 911 днів після авіанападів на Всесвітній торгововий центр Нью-Йорка і арешт 13 березня виявлених за аналізом трафіка знайденої в телефоні SIM-картки трьох марокканців і двох пакистанців дали підстави говорити про причетність до нього ісламістів. Через три тижні ще четверо мароканців підірвали себе під час поліцейської операції у передмісті Мадрида , що привело до загибелі трьох випадкових людей і поранення 11 поліцейських. Виявлена на місці вибухова речовина виявилась ідентичною використаній під час терактів на столичному вокзалі.
15 лютого 2007 року у Мадриді розпочався судовий процес над 28-а підозрюваними, який встановив, що вибухи у Мадриді були здійснені групою екстремістів з числа марокканських наркоторгівців, "накручених інтернет-пропагандою", які для цього використали вибухову речовину Гома-2, що застосовується в Іспанії у гірських роботах. Вироком від 31 жовтня 7 з них були виправдані, 18, в тому числі і шахтарі з Астурії, — визнані причетним до різного роду злочинів від підробки документів до вбивств й отримали від 7 до 23 років ув'язнення, а троє — два мароканці й один іспанець — були засуджені сумарно до 42 924 років позбавлення волі за придбання і транспортування вибухівки, при повному усвідомленні її наступного використання для теракту.
Незважаючи на те, що на жодному етапі слідства ні у подальшому судом не було встановлено зв'язків організаторів і виконавців теракту з Аль-Каїдою, іспанська преса зуміла налаштувати громадську на те, що вибухи на мадридському вокзалі стали наслідком участі Іспанії у війні в Іраку. Цю ж риторику використали і опозиційні партії, що відіграло визначальну роль у поразці правлячої Народної партії на парламентських виборах 14 березня 2004 року, і новий уряд соціаліста Хосе Сапатеро вже через два місяці домігся виходу Іспанії зі складу країн-учасниць антиіракської коаліції, очолюваної США.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Напад на штаб-квартиру ОПЕК, 1975
• Теракт у Болоньї, 1980
• Теракт над Локербі, 1988
• Теракти Аль-Каїди в Африці, 1998
• Теракти 11 вересня, 2001
• Теракт «Норд-Ост», 2002
• Бесланський теракт, 2004
• Терористичні атаки Андерса Брейвіка, 2011