По смерті великого князя Ольгерда престол Литовської держави успадкував його син Ягайло. Завдяки підтримці свого дядька Кейстута Гедиміновича, князя Трокайського, він зумів дати відсіч польсько-угорській експедиції і в 1379 році укласти перемир'я з королем Людовиком Анжуйським, після чого здолав своїх старших братів Андрій Полоцького і Дмитра Стародубського, які, програвшии боротьбу за владу, перейшли на службу до московського князя Дмитрія Івановича (у майбутньому — Донського). З ним Ягайло примирився після поразки свого союзника, претендента на золотординський престол Мамая, у Куликовській битві і на знак союзу уклав попередню угоду про одруження з дочкою московського князя Софією.
Тим часом, прагнучи вийти з-під впливу Кейстута, 31 травня 1380 року Ягайло уклав таємну мирну угоду з великим магістром Тевтонського ордену Вінріхом фон Кніпроде, котра гаранувала безпеку лише його володінням на Сході Литви. Розцінена як зрада, вона стала приводом до громадянської війни, яка закінчилась вбивством Кейстута і примиренням Ягайла з його сином Вітовтом в 1384 році. Втрата союзника на Сході в особі Дмитрія Донського, який після спалення Москви Тохтамишем був змушений визнати васальну залежність від Золотої Орди, і поновлення німецької експансії на Заході Литви, змусило Ягайла шукати підтримки Польщі.
Перебуваючи також під загрозою з боку Тевтонського ордену і розчарована в унії з Угорщиною, польська шляхта по смерті Людовика Анжуйського відмовила у престолі його дочці королеві угорській Марії і 16 жовтня 1384 року коронувала на престол її 10-літню сестру Ядвігу Анжуйську. Надії на союз із Литвою покладали також римська курія і вище польське духівництво, які прагнули поширити католицтво у Великому князівстві Литовському, — 14 серпня 1385 року Ягайло в місті Крево за присутності польських послів видав спеціальну грамоту, якою взяв на себе зобов'язання на правах особистої унії приєднати до Польського королівства Велике князівство Литовське, прийняти католицтво і сприяти поверненню Польщі втрачених нею земель.
Реалізація Кревського договору почалась в 1386 році — 15 лютого у Кракові Ягайло прийняв хрещення, взявши собі нове ім'я Владислав, через три дні одружився з королем Польщі Ядвігою Анжуйською (чоловічий рід її титулу підкреслював, що вона є діючим монархом), а 4 березня коронувався на польський престол. Восени він приїхав у Литву, щоб охрестити її за католицьким обрядом, — намагаючись привернути литовську знать, 22 лютого 1387 року Ягайло дав їй привілей на «права і вольності» на зразок тих, якими користувалася польська шляхта, та звільнив маєтки католицького духовенства від усіх державних повинностей. Набагато більший опір новій вірі чинив литовський простолюд, проти котрого Ягайло був безжальним і наказав знищити язичницькі храми та образи паганських божеств.
У 1387 році за наказом Ядвіги Анжуйської була окупована Галицька Русь, раніше захоплена її батьком, через п'ять років Владислав II Ягайло здобув перемогу у війні проти Вітовта, змусивши його визнати себе васалом польського короля, а через два роки посадив на престол Молдовського князівства свого васала Стефана I Мушата. У 1410 році в ході Великої війни об'єднані війська Королівства Польського і Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського на чолі з Ягайлом і Вітовтом під Грюнвальдом завдали поразки Тевтонському ордену, зупинивши його експансію на Схід.
2 жовтня 1413 року у місті Городло (нині — Польща) між Владиславом ІІ Ягайлом та Вітовтом була укладена нова унія, якою литовські бояри були прийняті у гербовое братство польської шляхти, частина вотчинних прав на Литву була передана польській державі, а титул Великого князя Литви ставав елементом польського королівського титулу. Одночасно відмінялась дія Віленсько-Радомської унії 1401 року в частині інституту великого князя литовського — титул ставав спадковим і позбавляв польського короля права прямого управління Литвою.
По смерті Владислава II Ягайла у 1434 році на престол зійшов його син від четвертої дружини Софії Гольшанської дев'ятирічний Владислав III Варненчик. Він став другим у династії Ягеллонів, яка правила у Польщі, Чехії та Угорщині і згасла по чоловічій лінії зі смертю у 1572 році Сигізмунда II Августа, першого монарха Речі Посполитої.
Коментарі
Дивіться також
• Кревська унія, 1385
• Вітовт — великий князь литовський, 1392