У 209 році до н. е. після смерті Ши Хуан-ді, засновника і першого імператора династії Цінь, капітан армії Чень Ше підняв повстання — заявивши, що його нібито підтримує старший син померлого імператора, він оголосив відродження південнокитайського царства Чу зі столицею у місті Ченьцю (нині — Чжоукоу в провінції Хенань). Це привело до розколу країни і заколоту проти нього, який закінчився вбивством Чень Ше одним із тілоохоронців.
Лю Бан, виходець із звичайної селянської родини, який на момент початку повстання був управителем повіту Сишуй, підтримав одного з керівників повсталих проти Чень Ше генерала Сян Ляна і після його загибелі прийняв командування військами. У 206 році до н. е. він захопив ціньську столицю Сяньян, але не наважився проголосити себе правителем царства Чу, побоюючись величезної армії генерала Сян Юя.
По смерті Лю Бана 1 червня 195 року до н. е. на трон зійшов старший принц 15-річний Лю Ін, який правив за регентства матері імператриці Люй-хоу. Вона прославилась придворними інтригами і своєю жорстокістю до інших дружин і їх дітей від покійного Гао-цзу. По смерті Люй-хоу у 180 році до н. е. в державі Хань були прийняті нові закони престолонаслідування, що обмежували владу китайських імператриць.
ВІД ПЕРШИХ ГРОМАД ДО ПЕРШОЇ ІМПЕРІЇ
Коментарі
Дивіться також
• Третя китайська династія Сінь, 9
• Китайська династія Юань, 1271
• «Книга Чудес Світу» Марко Поло, 1271
• Незалежність Маньчжурії, 1932
• Китайська народна Республіка, 1949