Десять європейських країн — Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Італія, Португалія, Норвегія, Данія, Ісландія, — Канада і США заснували Організацію Північно-Атлантичного договору в 1949 році з метою протидії потенціальній агресії з боку Радянського Союзу. У 1952 році до НАТО приєднались Греція і Туреччина, в 1955 — ФРН, в 1982 — Іспанія; в 1966 році з воєнної організації НАТО вийшла Франція, в 1974 — Греція (в 1980 повернулась). Із закінченням епохи Холодної війни члени НАТО прийняли рішення використовувати свої збройні сили для підтримання миру в країнах, що не входять до альянсу, і в 1994 році погодились забезпечити виконання резолюції ООН № 816 про повітряну безпеку над Боснією, прийняту для зупинення громадянської війни в колишніх югославських республіках.
28 лютого 1994 шість сербських військових літаки були виявлені в зоні, забороненій для польотів. Пілоти американських винищувачів "Ф-16" наказали сербським пілотам йти на посадку; два літаки повернулись на свої аеродроми, а чотори відмовились виконати наказ і були атаковані. Один сербський пілот встиг катапультуватись, троє інші загинули при вибуху літаків.
25 грудня 1995 року в Боснії був розміщений 60-тисячний контингент сил НАТО, покликаний забезпечити виконання Дейтонських мирних угод, підписаних у Парижі лідерами колишніх югославських республік — війська НАТО змінили миритворчі сили ООН, які з 1992 року не змогли забезпечити мирне вирішення міжетнічних конфліктів в колишній Югославії.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Незалежність Словенії і Хорватії, 1991
• Різанина у Сребрениці, 1995
• Суд над Слободаном Мілошевичем, 2002
• Розпад Югославії, 2003
• Незалежність Чорногорії, 2006