Третя релігійна війна у Франції, що тривала два роки, закінчилась підписанням 8 серпня 1570 року Сен-Жерменського договору, який гарантував гугенотам свободу віросповідання у всій Франції, крім Парижа, з правом на кальвіністське богослужіння в межах двох міст кожного губернаторства Франції та право займати державні посади. На забезпечення договору гугеноти отримали чотири фортеці — Ла-Рошель, Монтобан, Коньяк і Ла-Шаріте.
Вінцем примирення ворогуючих таборів став шлюб сімнадцятирічного принца крові, кальвініста за віросповіданням, Генріха Бурбона з дев’ятнадцятирічною сестрою короля Франції Карла ІХ католичкою Маргаритою де Валуа, який відбувся попри папське несхвалення 18 серпня 1572 року. Водночас планувався шлюб молодшого сина королеви-матері Катерини Медічі Генріха Анжуйського з англійською королевою Єлизаветою І, який мав сприяти залученню Англії до війни з Іспанією на боці Франції. Однак, Медічі і її 22-літній син король Карл IX піддались впливу глави католицького роду де Гізів і порушили угоду з протестантами, вчинивши замах на їх лідера адмірала Ґаспара Коліньї, який переріс у масову різанину гугенотів, відому як Варфоломіївська ніч.
Спадкоємцем Карла ІХ, який 30 травня 1574 року помер від туберкульозу, став його молодший брат Генріх III Валуа, котрий заради французького престолу зрікся польського. Під впливом матері він пішов на примирення з гугенотами, надав їм свободу віросповідання і право обиратись до місцевих парламентів. Це викликало невдоволення глави католицького роду Генріха де Гіза, і у 1585 році спалахнув черговий релігійний конфлікт, відомий як «війна трьох Генріхів» — Валуа, Бурбона і де Гіза. Її переможцем через три роки став Генріх III Валуа, який наказав стратити двох братів де Ґізів, але 2 серпня 1589 році сам загинув від руки релігійного фанатика.
За Салічним законом спадкоємцем 38-літнього бездітного Генріха III Валуа став його найближчий родич по чоловічій лінії, яким виявився нащадок Людовика Святого Капетинга в 11 поколінні Генріх III Наварський з роду Бурбонів, який до всього ж був одружений із рідною сестрою Генріха III Маргаритою. До кінця року він розбив війська лідера католиків третього брата де Гіза і наступного зайняв Париж. Не маючи достатніх сил вести війну з військами католиків до кінця і прагнучи примирення, 4 квітня 1592 року Генріх Наварський заявив про намір перейти у католицизм й 25 липня 1593 року в абатстві Сен-Дені зрікся протестантизму.
Оскільки Реймс, традиційне місце коронації французьких монархів, все ще був зайнятий Католицькою лігою, Генріх III Наварський урочисто коронувався на престол як Генріх IV 27 лютого 1594 року в Шартрському соборі під Парижем і став першим Бурбоном на французькому троні.
17 вересня 1595 року папа Клемент VIII зняв з нього анафему і звинувачення в єресі, що посприяло підтримці короля з боку більшої частини аристократії і завершенню релігійної війни. Для припинення міжконфесійної ворожнечі 13 квітня 1598 року Генріх IV підписав Нантський едикт, яким поновив громадянські права гугенотів, надав їм право обіймати будь-яку державну посаду і подавати скарги безпосередньо королю.
Одруження в 1600 році з донькою найбагатшої людини Європи Франческо Медічі Марією і народження наступного року спадкоємця престолу Людовика XIII, ще більше зміцнило положення короля, який зумів відродити економіку Франції і припинити релігійне протистояння. На наступний день після коронації Марії Медічі 13 травня 1610 року в Сен-Дені Генріх IV був убитий фанатичним католиком шкільним учителем Франсуа Равальяком, який завдав йому три удари кинжалом.
Коментарі
Дивіться також
• Перший Валуа на престолі Франції, 1328
• Вбивство Генріха ІІІ Валуа, 1589
• Нантський едикт, 1598
• Коронація Людовика XIII, 1610