Іракські війська увійшли на територію Кувейту, багату нафтою сусідню державу, 2 серпня 1990 року о 2-00 за місцевим часом і, практично не зустрівши опору, протягом кількох годин зайняли столицю країни. Захопивши Кувейт, Ірак отримав контроль над 20% світових запасів нафти і доступ до великого за площею узбережжя Перської затоки.
Того ж дня Рада Безпеки ООН одноголосно засудила інтервенцію і поставила перед Іраком вимогу негайно вивести війська з Кувейту. 6 серпня Рада Безпеки ввела світове ембарго на торгівлю з Іраком. Тим часом кількість іракських військ в Кувейті зросла до 300 тисяч чоловік.
29 листопада Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, що дозволяла застосовувати проти Іраку військову силу, якщо до 15 січня 1991 року з Кувейту не будуть виведені іракські війська. Диктатор Іраку Саддам Хуссейн відмовився підкоритись рішенню ООН, і 16 січня о 4-30 почалась операція "Буря в пустелі" за участю 700 тисяч військ антиіракської коаліції — з військових баз в Саудівській Аравії і американських та британських авіаносців в повітря піднялись винищувачі і атакували військові цілі в околицях Багдаду. Керівництво операцією, в котрій брали участь 32 держави, включаючи США, Британію, Францію, Єгипет, Саудівську Аравію, здійснювали США. Ізраїль в бойових діях участі не брав.
За наступні шість тижнів наносились повітряні удари по військових об'єктах і цивільній інфраструктурі Іраку, а 24 лютого почалась наземна операція — за чотири дні іракські війська були вибиті з Кувейту, а 10 тисяч чоловік попали в полон.
28 лютого президент США Джордж Буш оголосив тимчасове припинення вогню, а 3 квітня Рада Безпеки прийняла резолюцію 687, в котрій були сформульовані умови формального закінчення конфлікту — припинення вогню, оголошене Бушем, стає офіційним, а Іраку заборонено продаж нафти до того часу, поки в країні не буде ліквідовано зброю масового знищення. 6 квітня Ірак погодився з резолюцією і вона набула чинності 11 квітня.
У війні в Перській затоці загинуло 248 солдатів союзників і 457 було поранено. Офіційних даних про втрати Іраку немає, але вони оцінюються в 25 тисяч загиблих і 75 тисяч поранених серед військовослужбовців; близько 100 тисяч цивільних іракців загинуло від ран, нестачі харчування, води і медикаментів. В наступні роки в результаті дій, так чи інакше пов'язаних з санкціями ООН проти Іраку, померло близько одного мільйона мирних громадян Іраку.
Коментарі
Дивіться також
• Початок Ірано-іракської війни, 1980
• Іракська окупація Кувейту, 1990
• «Буря в пустелі», 1991
• Війна коаліції проти Іраку, 2003
• Страта Саддама Хуссейна, 2006