Вільгельм, принц Оранський, народився у Гаазі
Завдяки сильному характеру і неабияким здібностям політика Вільгельм III домігся миру з Англією, ознаменованому одруженням у 1677 році зі своєю двоюрідною сестрою Марією Стюарт, дочкою англійського короля Карла II, а ще через замиритився із Францією. Коли по смерті його тестя до влади в Англії і Шотландії прийшов затятий католик Яків II, який під гаслом «релігійної терпимості» почав переслідування протестантів й, розпустивши парламент, — вибудудовувати «суверенну владу монарха, вищу і абсолютну», Вільгельм III розпочав таємне листування з опозицією й влітку 1688 року охоче відгукнувся на т.зв. «Лист сімох», яким його закликали з військом прибути в Англію, де його підтримають «дев'ятнадцять з двадцяти дворян,.. незадоволених нинішнім урядом».
Це дало початок подіям, відомим як Славна революція: скориставшись тим, що у вересні король Франції Людовик XIV розпочав війну зі Священною Римською імперією за Пфальцське курфюрство, 15 листопада 1688 року Вільгельм Оранський із 40-тисячним військом виадився в Девонширі і, практично не зустрічаючи опору, 17 грудня з тріумфом увійшов у Лондон. Зраджений найближчим оточенням, Яків II наступного дня дістався Рочестера, звідки 23 грудня з дружиною і сином відправився до Франції.
Вільгельм III не приховував свого бажання стати королем Англії, хоча формально Яків II все ще залишався монархом, а у черговості престолонаслідування як нащадок Стюартів штатгальтер Нідерландів був лише третім у черзі (після своєї дружини Марії і її сестри Анни). Шантажуючи конвенцію парламентарів, скликану
13 (3) лютого 1689 року секретар Палати лордів зачитав «Декларацію про права», після чого голова конвенту Джордж Севіль, 1-й маркіз Галіфакс, запросив Вільгельма III Оранського і його дружину Марію прийняти трон Англії. «Ми приймаємо те, що ви нам запропонували» — відповів Вільгельм Оранський, після чого разом з дружиною і урочистою процесією прослідував до палацу Вайтхол, де гартер Ордену підв'язки Томас Джордж проголосив їх королем і королевою Англії, Франції та Ірландії. Церемонія завершилась проповіддю єпископа Лондона Генрі Комптона. Він же 11 квітня у Вестмінстерському абатстві коронував Вільгельма Оранського і його дружину Марію, оскільки архієпископ Кентерберійський Вільям Санкрофт відмовився визнати усунення від влади Якова II законним. Цього ж дня про позбавлення Якова II престолу заявила конвенція шотландських парламентарів і запросила англійського короля і його дружину очолити країну.
11 травня 1689 року Вільгельм Оранський як Вільям II і Марія Стюарт як Марія II зійшли на престол Шотландії.
Спільне правління Вільяма III і Марії II тривало до смерті королеви у 1694 році. До того часу було прийнято «Білль про права» (у Шотландії — «Закон про право»), що заклав основи конституційної монархії і знаменував завершення Славної революції й придушено католицький спротив в Ірландії. Успішна війна з Францією зрештою змусила її у 1697 році укласти з Англією мир і визнати Вільгельма Оранського її королем.
Проте надії поновити Якова II на престолі Людовик XIV не полишав і у 1701 році підтримав його єдиного сина-спадкомця Джеймса Френсіса Едварда, проголошеного прихильниками королем Яковом III (Яковом VIII у Шотландії). Його претензії на корону унеможливив прийнятий того ж року англійським парламентом «Акт про престолонаслідування», який позбавив права на престол католиків, осіб, одружених з католиками і їх нащадків, завдяки чому зі смертю в 1714 році бездітної королеви Анни (рідної сестри Марії II) королівська династія Стюартів обірвалась і на трон, на той час уже Великобританії, зійшов представник Ганноврської династії, однієї з гілок давнього німецького роду Вельфів.
Коментарі
Дивіться також
• Стюарти на англійському престолі, 1603
• Англійська революція, 1642
• Нідерландська революція, 1648
• Славна революція, 1688