У 1370 році землевласник із монгольського племені барласів Тимур, який виступив проти правителя Моголістану, здобув перемогу над своїм соратником і правителем держави Мавераннахр, і курултай за участю чагатайських беків і емірів проголосив його правителем нової держави, що отримала назву Туран. Одружившись з дочкою Казан-хана, останнього легітимного правителя Чагатайського улусу з династії чингізідів, Тимур отримав титул "гурган" ("зять") і рівні права з нащадками Чингізхана.
Протягом перших років свого правління Тимур (відомий також як Тамерлан — "кульгавий Тимур" — прізвисько, отримане після поранення в 1363 році) провів у війнах проти ханів Туркестану, підкорив Балх, Ташкент, Хорезм, практично всю Персію, після чого втрутився у міжусобну війну в Золотій Орді і допоміг Тохтамишу розбити хана Мамая і утвердитись на престолі. Проте з 1385 року Тохтамиш почав здійснювати набіги на володіння Тимура, чим скористались його колишні вороги в Моголістані та Хорезмі. Розправившись із бунтівниками, в 1391-1394 роках Тамерлан здійснив два походи проти Тохтамиша і остаточно розбив його 15 квітня 1395 року у битві на ріці Терек (нині — Чечня) — Тохтамиш був витіснений у Московське царство і згодом втратив владу в Золотій Орді.
Утвердившись в Середній Азії, на Закавказзі і в Персії, в 1398 році Тамерлан здійснив похід в Індію, розбив війська Делійського султанату і через рік дійшов до Гангу. Повернувшись з Індії з величезними скарбами, Тимур розпочав похід проти Османської держави, у 1401 році завоював Дамаск, а 28 липня 1402 року завдав вирішальну поразку султану Баязіду I — він був закований в кандали й помер в неволі, його розорена держава фактично розпалась, занурившись у громадянську війну.
У 1404 році 68-літній Тимур розпочав приготування до завоювання Китаю, де в 1368 році була повалена влада монгольської династії Юань, заснованої нащадками Хубілая. Уклавши союз із династіїєю Північна Юань, що володіла Монголією, Тимур планував похід весною 1405 року, проте 18 лютого року несподівано помер у місті Фараб (нині — селище Отрар в Казахстані) поблизу Шимкента, де чекав доки від снігу звільняться гірські перевали. Його забальзамоване тіло у труні з чорного дерева, оббитою срібною парчою, відвезли в Самарканд, де 18 березня поховали у ще недобудованому мавзолеї Гур-Емір.
Ще за життя Тамерлан призначив спадкоємцем свого внука Пір-Мухаммеда, який правив Індією. Його відсутністю в столиці скористався інший внук Тимура — Халіль, який захопив Самарканд і 18 березня 1405 року був проголошений ханом. Розбивши наступного року війська Пір-Мухаммеда, Халіль-Султан протримався при владі лише три роки і був повалений своїм дядьком Шахрухом, четвертим сином Тимура. Він зумів придушити заколоти і повстання на окраїнах, проте не зберіг єдність держави, столицю якої переніс в Герат (нині — Афганістан), — від неї відпали Ірак та Азербайджан.
Остаточно імперія Тимура розпалась в 1505 році, коли племена узбеків завоювали Самарканд і витіснили останнього тимурида хана Бабура в Афганістан, звідки він розпочав похід в Індію, де в 1526 році заснував імперію Великих Моголів.
Коментарі
Дивіться також
• Смерть Чингізхана, 1227
• Хубілай — Великий хан Монголії, 1260
• Тамерлан — емір Турана, 1370
• Ангорська битва, 1402