Віктор Федорович Янукович народився 9 липня 1950 року в робітничому селищі поблизу Єнакієво в сім'ї металурга і медсестри. Рано втративши матір, виховувася бабусею, закінчив середню школу, навчався в місцевому технікумі, з якого був відрахований за вчинення кримінального злочину. Був двічі судимий (15 грудня 1967 року та 8 червня 1970 року) і просидів у в'язниці за кримінальні злочини, загалом, три з половиною роки. У 1978 року судимості було знято і в 1980 році Янукович заочно закінчив Донецький політехнічний інститут за спеціальністю інженер-механік.
До 1996 року Віктор Янукович займав різні посади на місцевих і донецьких підприємствах, досягнувши посади генерального директора Донецького територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту «Донецькавтотранс», що дало можливість розпочати політичну кар'єру — влітку 1996 року Віктора Януковича призначено заступником, потім першим заступником голови обласної державної адміністрації. 14 травня 1997 року Янукович став Головою Донецької облдержадміністрації, а наступного року — Головою Донецької облради.
Перебуваючи на посаді Голови облдержадміністрації, Віктор Янукович не вступав в Партію регіонів, проте не приховував своїх симпатій до неї, і очолив її в 2003 році, коли вже був призначений на посаду прем'єр-міністра України за квотою фракції «Регіони України». Після поразки у виборах на посаду Президетнта України 2004 року, коли перемогу отримав Віктор Ющенко, Янукович подав у відставку з посади голови Уряду. За часів його першого уряду зафіксовано найвищий показник зростання ВВП за всю історію незалежної України — 12,1% (2004).
Під час невдалої президентської кампанії у засобах масової інформації та з трибуни Верховної Ради були оприлюднені факти біографії Януковича, пов'язані із вчиненими ним злочинами та із співпрацею з КДБ, проте це не завадило йому продовжити політичну діяльність, і в квітні 2005 року лідери 19 політичних партій та 12 громадських організацій створили опозиційну коаліцію на чолі з Віктором Януковичем, з якою він був обраний депутатом Верховної Ради V скликання, а з 4 серпня 2006 по 18 грудня 2007 року знову був призначений Прем'єр-міністром.
У травні-червні 2009-го Янукович знову з'явився на обрії великої політики: Партія регіонів почала переговори про створення широкої коаліції з Блоком Юлії Тимошенко. Проте в жовтні 2009 року вони обоє зареєструвались як кандидати у президенти України. У першому турі виборів, які пройшли 17 січня 2010 року, найбільшу кількість голосів набрав Віктор Янукович — 8 686 751 (35.32%), друге місце посіла Юлія Тимошенко — 6 159 829 (25.05%), а чинний президент Віктор Ющенко з результатом 5,45% став п'ятим. За результатми голосування у другому турі Віктор Янукович переміг з перевагою у 3,38% (2 526 922 голосів), і 14 лютого 2010 року Центральна виборча комісія Україниоголосила Віктора Януковича президентом України.
У внутрішній політиці основні дії Януковича були направлені на побудову президентської вертикалі влади на противагу парламенту, а масштаби кадрових змін на всіх рівнях державного апарату перевершили «кадрові чистки», що відбувались після Помаранчевої революції — на більшість керівних посад у державі призначалися вихідці з Донбасу за принципом особистої відданості президенту, що сприяло небувалому зростанню корупції на всіх щаблях влади. Оголошена в 2011 році на «Всесвітньому економічному форумі» в Давосі програма з 21 реформи практично так і не була реалізована, про що Янукович сам заявив в січні 2013 року, звинувативши Прем'єр-міністра Миколу Азарова в саботажі.
У зовнішній політиці Янукович проводив політику зближення з Росією і Митним союзом Росії, Білорусії і Казахстану попри законодавчо затверджений ще в 2003-у курс країни на євроінтеграцію. Коли в листопаді 2013 року відмова Януковича від підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, робота над якою тривала попередні шість років, стала доконаним фактом, в Києві, а потім і в інших містах країни розпочались масові протести, які змусили Віктора Януковича рятуватись втечею з країни і 22 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України.
Коментарі
Дивіться також
• Леонід Кучма — другий Президент України, 1994
• «Яєчний замах» на Віктора Януковича, 2004
• Помаранчева революція, 2004
• «Третій» тур президентських виборів в Україні, 2004
• Інавгурація Віктора Ющенка, 2005
• Другий уряд Віктора Януковича, 2006
• «Харківська угода» Віктора Януковича, 2010
• Суд над Юлією Тимошенко, 2011
• Падіння Віктора Януковича, 2014
• Президент Петро Порошенко, 2014