Еміль Юліус Клаус Фукс народився у 1911 році в сім'ї відомого діяча протестантського руху квакерів. Під час навчання у Лейпцізькому університеті він вступив спочатку до Соціал-демократичної, а потім — до Комуністичної партії. З приходом в 1933 році до влади в Німеччині нацистів він виїхав до Франції, а звідти — до Британії, де за підтримки місцевих квакерів вступив до Брістольського університету, по закінченні якого захистив дисертацію в лабораторії відомого фізика-теоретика Невілла Мотта і в 1936 році за його рекомендацією почав працювати в лабораторвї професора Макса Борна в Единбурзі.
У травні 1940 року Фукс як німецький громадянин був інтернований і поміщений у концтабір спочатку на острові Мен, а потім — у Квебеку, звідки його звільнили через півроку за клопотанням Борна та Мотта і за їх же протекцію Фукс приєднався до проекту з розробки атомної бомби, очоюваного Рудольфом Паєрлсом. Наступного року він був завербований німецькою комуністкою Рут Вернер (уродженою Урсулою Качинською), що проживала у Великобританії і разом із чоловіком працювала на Головне розвідувальне управління СРСР, через яку почав передавати дані про британські ядерні розробки.
Після отримання у 1942 році британського громадянства Фукс за рекомендацією Паєрлса увійшов до англійської групи вчених, що приєднались до американської атомної програми Манхеттенський проект у США. Отримавши доступ до більшості важливих матеріалів, котрі як висококласний фахівець був у стані інтерпретувати та узагальнювати, Фукс продовжив роботу на радянську розвідку вже через нью-йоркського агента НКВС Гаррі Голда, котрому до кінця 1945 року передавав письмову документацію по урановій та плутонієвій бомбах і результатах їх випробувань.
Незважаючи на те, що зразу по закінченні Другої світової війни США перервали будь-яке спіробітництво із Великою Британією в галузі ядерної зброї, Фукс продовжував працювати у секретній лабораторії в Лос-Аламосі, штат Нью-Мексико, де мав доступ до нових американських розробок в ході підготовки до серії випробувань атомної бомби, проведених США на тихоокеанському атолі Бікіні влітку 1946 року і відомих як операція «Перехрестя». Повернувшись до Великобританії, Фукс продовжив роботу у британській ядерній програмі і в травні 1949 року передав СРСР не лише британські секретні дані, але й детальні креслення атомної бомби «Товстун», дані по водневій бомбі і технології виробництва урану-235.
У вересні 1949 року Фукс попав під підозру контррозвідок США та Великобританії, які в рамках програми «Венона» здійснювали криптоаналіз радянських шифрованих повідомлень, і на другому ж допиті, проведеному в кінці січня агентами MI5, зізнався в роботі на СРСР, після чого був затриманий і 3 лютого 1950 року заарештований.
За вироками судів подружжя Розенбергів було страчене, Грінгласс отримав 15 років тюрми, Гарі Голд — тридцять, а Клаус Фукс — чотирнадцять років позбавлення волі, з яких відбув лише 9,5 і вийшов з в'язниці 23 червня 1959 року, звільнений достроково за зразкову поведінку. Позбавлений британського громадянства, Фукс емігрував до НДР, де продовжив наукову кар'єру в Інституті ядерних досліджень, прорацювавши в ньому наступні двадцять років.
Помер Клаус Фукс, якого багато дослідників вважають найважливішим агентом, зусилля котрого дозволили СРСР створити власну атомну бомбу, 28 січня 1988 року в Дрездені і був похований на Меморіалі соціалістів на кладовищі Фрідріхсфельд в Берліні.
Коментарі
Дивіться також
• Початок ядерної епохи, 1945
• Перше випробування радянської атомної зброї, 1949
• «Полювання на відьом», 1950
• Справа Розенбергів, 1951
• Операція «Блакитний тушканчик», 1960
• Історія ядерної зброї (інфографіка)