Влітку 1942 року за наказом Адольфа Гітлера німецькі війська почали наступ на південній ділянці радянсько-німецького фронту з метою виходу до нафтових районів Кавказу і родючих земель Нижнього Поволжя і Дону. Для наступу на Сталінград із складу армій групи "Б" була виділена 6-а армія генерала Фрідріха фон Паулюса, що складалась із 17 дивізій, підтримуваних 1200-и літаками; радянське командування для захисту сталінградському напрямку виділило зі свого резерву три армії, а 12 липня було створено Сталінградський фронт.
12 вересня після жорстоких боїв німецькі війська підійшли впритул до Сталінграду, і Паулюс віддав наказ протягом десяти днів оволодіти містом. Але попри вихід 15 жовтня до Волги, вкрай тяжкі і малорезультативні вуличні бої з радянськими військами тривали аж до 11 листопада — план швидкого захоплення міста і завершення всієї німецької військової літньо-осінньої кампанії 1942 року був зірваний.
У десятих числах листопада радянські війська розпочали підготовку до контрнаступу, що отримав кодову назву "Уран". Він почався 19 листопада силами Південно-Західного, Сталінградського і Донського фронтів. Німецьке командування занадто пізно усвідомило масштабність наступу супротивника, в котрому брало участь півмільйона військовослужбовців, 900 танків і 1400 літаків, — 23 листопада радянськими військами було оточено 6-у армію Паулюса і 4-у танкову армію, котрі налічували 22 дивізії, 160 окремих частин загальною чисельністю 330 тисяч чоловік.
У грудні 1942 року провалилась спроба німецьких військ здійснити контрнаступ для звільнення оточеного угрупування військ, а в січні 1943 року, після відмови Паулюса капітулювати, війська Донського фронту почали масований наступ на оточене угруповування і змусили 31 січня здатись південну частину німецьких військ, а 2 лютого — північну. Живими на цей час залишились лише 90 тисяч німецьких військовослужбовців (з них вижило в таборах для військовополонених і повернулось на батьківщину після війни лише 5 тисяч).
В ході боїв за Сталінград, котрі тривали 200 діб, місто було повністю зруйноване, загинуло близько 46 тисяч його жителів, а німецькі війська втратили чверть своїх сил, що діяли на радянсько-німецькому фронті — загальні втрати німців убитими, пораненими і полоненими склали близько півтора мільйони чоловік.
Коментарі
Дивіться також
• Друга харківська битва, 1942
• Переломний наступ під Сталінградом, 1942
• Капітуляція Фрідріха Паулюса, 1943
• Курська битва, 1943
• Битва за Дніпро, 1943
• Битва за Київ, 1943
• Ліквідація блокади Ленінграда, 1944
• Битва за Берлін, 1945
• Капітуляція Німеччини, 1945