По смерті Яна III Собеського королем польським в 1697 році був обраний курфюрст Саксонії Август II Сильний з дому Веттінів. Зумівши за підтримки Австрії та Московії, шляхом підкупу і введення до Польщі саксонського війська здолати обраного польським сеймом короля Франсуа-Луї де Бурбон-Конті, Август II вів успішні війни з Османською імперією і в 1700 році в союзі з Московським царством розпочав війну проти свого двоюрідного брата шведського короля Карла XII.
Однак Північна війна за Ліфляндію склалась невдало — у травні 1702 року шведи захопили Варшаву і Краків, змусили Августа II зректись польського престолу на користь Станіслава Лещинського і розірвати Нарвський договір з Московією. Після поразки Карла XII у Полтавській битві Лещинський виїхав до Франції, і в 1709 році році за підтримки Москви Август II вдруге став королем Речі Посполитої.
Прагнучи встановити абсолютну монархію, він зіткнувся з протидією шляхти і зміг утримати владу лише за втручання московського царя Петра I Романова і втративши значну частину своїх повноважень в результаті т. зв. «Німого сейму» 1717 року. Август II розпочав ряд реформ, направлених на зміцнення армії та реорганізацію економіки, але не зумів досягнути вагомих результатів через внутрішню опозицію магнатсього роду Чарторийських, який фактично керував державою, та зовнішню опозицію Пруссії та Росії, не зацікавлених у зміцненні Польщі.
Прагнучи передати престол своєму синові, в останні роки свого життя Август II здійснив ще одну спробу створити спадкоємну монархію — він запропонував прусському королю Фрідріху-Вільгельму Гогенцоллерну Польську Пруссію, Курляндію і частину Великої Польщі в обмін на підтримку об'єднання решти польсько-литовських володінь і Саксонії у нове королівство. З цього приводу 11 січня 1733 року Август зустрівся із прусським міністром Фрідріхом фон Губковим в місті Кросно, але через чотири дні через загострення діабету був змушений перервати переговори.
Август Сильний повернувся до Королівському замку у Варшаві, де йому ампутували частину стопи, але через інфекцію у нього розвинулась гангрена і у ніч на 1 лютого 1733 року він помер. Тіло Августа II було поховане у Соборі святих Станіслава і Вацлава в Кракові, а його серце — в Кафедральному Соборі Святої Трійці в Дрездені.
Зі смертю Августа Сильного влада в Речі Посполитій тимчасово перейшла до примаса, архієпископа Гнезненського графа Федора Потоцького, прихильника повернення на престол Станіслава Лещинського, якого також підтримувала Франція. Це викликало невдоволення Росії, яка 11 серпня 1733 року розпочала Війну за польську спадщину, — спираючись на литовське та українське дворянство, що знаходилось під впливом магнатів Чарторійських і Вишневецьких, 30 червня 1734 року частиною шляхти королем Речі Посполитою був проголошений син Августа Сильного Фрідріх Август III , повноваження якого офіційно були визнані на варшавському сеймі лише 1736 року.
Укладений у 1709 році з Московським царством Перший Торуньський договір та втрата польським королем значної кількості повноважень стали початком занепаду Речі Посполитої, яка за кілька десятиліть втратила статус великої європейської держави, перетворившись на васала Російської імперії, нездатного вести самостійну політику.
Коментарі
Дивіться також
• Загибель Карла XII, 1718
• Війна за польську спадщину, 1733
• Останній король Польщі, 1764