Син польських емігрантів Едвард Словік народився в 1920 році у Детройті, штат Мічіган. З 12 років він неодноразово затримувався поліцією за крадіжки та хуліганство й в 1937 та 1939 роках був двічі ув'язнений. Після умовно-дострокового звільненння в квітні 1942 року він одружився і влаштувався на роботу. Через два роки, попри судимість, Словік був мобілізований в армію і після проходження підготовчих курсів направлений у Північну Францію, куди прибув 20 серпня 1944 року.
Направляючись у розташування своєї військової частини біля міста Елбуфф у Лотарингії, Словік разом із 11 іншими новобранцями попав під артобстріл, відбився від попутників і 22 серпня був затриманий канадською воєнною поліцією, в розташуванні якої пробув півтора місяці. До своєї стрілкової роти 109-го піхотного полку 28-ї піхотної дивізії, що з великим втратами саме брала участь в боях у Хюртгенвальдському лісі, він прибув лише 7 жовтня 1944 року і наступного дня заявив своєму командиру капітану Ральфу Гротте, що дуже наляканий війною і попросив відправити його в тил. Отримавши відмову й попередження, що самовільне залишення частини буде розцінено як дезертирство, 9 жовтня Словік, тим не менш, вирушив пішки подалі від лінії фронту.
Того ж дня він зустрів однополчанина, через якого передав своєму командиру записку з поясненням свого вчинку і наміром дезертирувати, якщо його повернуть силоміць і відправлять у бій.
Навздогін Словіку відправився капітан Ральф Гротте, який запропонував йому знищати записку, щоб уникнути арешту. Після відмови це зробити Словік був затриманий, доставлений у свою військову частину, де її командир полковник Росс Хенбест знову запропонував йому знищити записку. Отримавши відмову, Хенбест наказав Словіку на зворотній її стороні написати, що він усвідомлює наслідки своїх дій, якщо записка буде використана проти нього.
11 жовтня Словік був заарештовний. Утім наступного дня офіцер воєнно-юридичнної служби полку Генрі Соммер знову запропонував йому повернутись у стрій, пообіцявши зняти звинувачення у дезертирстві, а для збереження репутації — перевести в інший полк, на що той знову відповів категоричною відмовою, розраховуючи в якості покарання, як стало відомо пізніше, на нетривале тюремне ув'язнення.
Але 11 листопада військовий трибунал засудив рядового Едварда Словіка до страти. В надії уникнути смерті він написав листа з проханням про помилування Верховному головнокомандуючому експедиційними силами Двайту Ейзенхауеру. Однак в кінці 1944 року, коли американо-британські війська зазнавали великих втрат під Арденнами, дезертирство стало масовим явищем, і для науки іншим 23 грудня генерал Ейзенхауер вирок затвердив. Його виконали 31 січня 1945 року о 10-04 біля французького села Сент-Марі-о-Мін, що поблизу Кольмара в Ельзасі, дванадцять однополчан Едварда Словіка. Жоден не промахнувся.
Едварда Словіка поховали на американському війському кладовищі у містечку Уаз-Ен, що на півночі центральної частини Франції, поряд з 94-ма іншими американськими військовослужбовцями, страченими за вбивства і згвалтування. Його дружина Антуанета Вишневська і польська громада Мічігану звертались до сімох американських президентів з проханням переглянути справу Словіка, але кожного разу отримували відмову. Лише у 1987 році рішенням президента Рональда Рейгана рештки Едварда Словіка було дозволено перепоховати на його батьківщині у Детройті поряд з могилою його дружини.
Загалом у роки Другої світової війни за дезертирство під трибунал було віддано більше 20 тисяч військовослужбовців США, 49 з них були засуджені до страти, але Едвард Словік став єдиним і останнім американським дезертиром у роки війни і повоєнній історії США, щодо кого вирок був виконаний.